Перед багатьма власниками присадибних господарств постає питання: яка справа є вигіднішою – кролівництво чи вирощування нутрій? Відповідь можна знайти, зробивши об’єктивне порівняння двох напрямків тваринництва.
Щоб прояснити таке непросте питання, потрібно розглянути всі особливості обох напрямків об’єктивно і докладно. Кролівництво й розведення нутрій часто ставлять поруч, називаючи їх альтернативними напрямками дрібного тваринництва для присадибних господарств. Ці напрями справді схожі за продуктивністю та витратами. Обидва види тварин добре розмножуються, характеризуються подвійною продуктивністю, скороспілістю, гарною конверсією корму та цінним м’ясом. Однак за зовнішньою подібністю заховані важливі відмінності – біологічні, технологічні та економічні.
Вибір між кролями та нутріями складно зробити за принципом «що простіше» або «що вигідніше». Він залежить від технічних можливостей та мети господарства, можливості забезпечити необхідні умови утримання, від клімату, доступу до кормів і навіть від характеру, способу життя та особистих уподобань власника.
Розглянемо обидва напрямки за ключовими господарсько значимими параметрами.
Біологія та особливості видів
Обидва види відносяться до гризунів, обидва рослиноїдні, обидва добре розмножуються в умовах звичайного господарства. Але, крім подібності, є й суттєві відмінності.
Кролі – типові наземні травоїдні тварини, з інтенсивним обміном речовин та високою відтворювальною здатністю. Біологічна стратегія виду орієнтована на високу плодючість і швидке зростання молодняку, що дуже вигідно людині в господарському сенсі.
Маса дорослої тварини залежно від породи може бути від 3 до 6 кг. При цьому статева зрілість настає дуже рано – вже у 3–3,5 місяця. Тому з 3-місячного віку молодняк рекомендується розділити на одностатеві групи та вирощувати окремо.
Кролі чутливі до перегріву, вогкості та протягів, що відбивається як на їхньому здоров’ї, так і на репродуктивних показниках. Це тварини з дуже чутливою травною системою та високою сприйнятливістю до різних загальних та специфічних видових захворювань. Їх фізіологія розрахована на часте поїдання грубих і соковитих кормів малими порціями, а будь-які помилки в раціоні або умовах утримання швидко відбиваються на здоров’ї та збереженості поголів’я.
Нутрія – напівводна тварина, фізіологічно стійкіша до хвороб. Вона легко переносить вологість і використовує значно більше ботанічних видів рослин у якості корму. На відміну від кроля, нутрія має більшу фізіологічну стійкість, що безпосередньо позначається на особливостях її утримання та годівлі в умовах господарського розведення.
Маса дорослої нутрії зазвичай становить 5–7 кг, окремі самці досягають 9–10 кг, але зростання та розвиток відбуваються відносно повільно. Нутрія має краще розвинену сліпу кишку, для тварини характерним є ефективне розщеплення рослинної клітковини, завдяки чому вона добре засвоює об’ємні та грубі корми, включно з водною та прибережною рослинністю, непридатною для годівлі кролів. Метаболізм нутрії відносно стійкий до похибок раціону.
Нутрії менш чутливі й до змін мікроклімату. Вони добре переносять умови з підвищеною температурою повітря й вологістю, але погано витримують зниження температури нижче за нуль градусів. При нижчих температурах нутрії відморожують хвости та кінчики пальців. У холодну пору року в них також вищий ризик виникнення і респіраторних захворювань. Тому в умовах помірного клімату з морозною зимою нутрії потребують теплого приміщення в холодну пору року.
У цілому нутрії краще пристосовані до екстенсивного способу утримання. Вони витиримують широкий діапазон умов без різкого падіння продуктивності.
Швидкість зростання та відтворення
Кролі виграють за скороспілістю. За інтенсивної відгодівлі мінімально прийнятної забійної маси кроленята досягають до 90 дня життя.
Кролиці мають дуже високу репродуктивну скороспілість і плодючість. Самицю можна вперше запліднити в 5–5,5 місяців. Вона може приносити кілька (4–6) окролів на рік, у кожному по 6–12 кроленят. Вагітність триває в середньому 30–32 дні. Сезонності в розмноженні немає.
Кроленята народжуються сліпими, голими та повністю залежними від матері, що робить їх у цей період дуже вразливими. Тому успіх розведення безпосередньо залежить від того, наскільки розвинені материнські якості кролиці. Тривалість підсисного періоду близько 2 місяців. Кролиця може поєднувати нову сукрільність із вигодовуванням вже наявного виводка, хоча така щільність окролів і не бажана. За сприятливих умов утримання та повноцінної годівлі кролиці дають потомство цілий рік.
Тривалість використання батьківського стада у кролів порівняно невелика і безпосередньо пов’язана з високим навантаженням на організм самиць. Що інтенсивніше використовуються тварини, то швидше зношується їхній організм. Це справедливо як щодо самиць, так і щодо самців.
У промисловому та фермерському кролівництві кролематок зазвичай починають використовувати при досягненні ними живої маси не менше 3,8-4 кг (для середніх та великих порід). Пік відтворювальної здатносності припадає на вік 6–18 місяців, коли кролиця дає 4–6 окролів на рік із найвищою збереженістю молодняку. Але вже до 2,5–3 років у більшості самиць відбувається зниження плодючості, погіршення молочності і материнських якостей та зростання відсотка вибраковування за захворюваннями репродуктивної та травної системи. Тому на практиці термін господарського використання маточного поголів’я рідко перевищує 3,5 роки, а за інтенсивних схем нерідко обмежується 2 роками.
Самців-плідників використовують дещо довше, в середньому до 3–4 років. Їх вибраковують через зниження статевої активності, зниження якості сперми та ризик накопичення прихованих патологій.
Все перераховане робить кролів зручними для швидкого розведення та постійного (не сезонного) виробництва цінного м’яса.
Нутрії ростуть повільніше. Забійної кондиції вони досягають у віці 7–10 місяців.
Статева зрілість настає в 3–4 місяці, але так рано самиць покривати не можна. У перше спаровування молодих самок можна пускати в 7–9 місяців. За одним самцем закріплюють до 10–15 самок. Тривалість вагітності становить трохи більше 4 місяців (у середньому 127–132 дні). Сезонності у розмноженні немає.
Самиця може поєднувати вагітність із вигодовуванням попереднього виводку без шкоди для свого здоров’я та якості потомства. За 2 роки самиця може дати 4–5 виводків, в середньому по 4–7 дитинчат у кожному. Вагітність триває суттєво довше, ніж у кролів, проте це компенсується більшою життєздатністю приплоду. Дитинчата нутрій народжуються повністю сформованими, вкритими шерстю, з відкритими очима, добре розвиненими різцями та здатністю самостійно пересуватися і поїдати корм уже у перші дні життя.
Тривалість використання батьківського стада у нутрій значно довша, ніж у кролів. Це одна з важливих економічних переваг виду. До повноцінного племінного використання самиць зазвичай допускають за досягнення ними живої маси не менше 4,5–5 кг, коли організм повністю сформований. Пік репродуктивної активності припадає на вік від 1 до 4 років. Але й після цього самиці зберігають стабільну плодючість і хорошу молочність ще протягом тривалого часу. У разі правильної годівлі та хороших умов утримання маток нутрій успішно використовують протягом 5–6 років, а іноді й довше, без помітного зниження якості потомства.
Самці-плідники здатні ефективно працювати до 5–7 років.
Така довговічність батьківського стада знижує витрати на постійне оновлення племінного поголів’я та робить розведення нутрій більш стійким у довгостроковій перспективі, особливо у невеликих фермерських та присадибних господарствах.
Годівля
Годівля нутрій відрізняється високою гнучкістю та гарною пристосованістю до кормової бази фермерського або присадибного господарства. На практиці основу раціону складають зелені корми (трава, люцерна, конюшина, бур’яни), коренеплоди та овочі (кормовий буряк, морква, гарбуз), а також водна рослинність (очерет, рогіз, осока). У літній період до 60–70% раціону може припадати на зелену масу, що різко знижує собівартість годівлі.
Взимку основу раціону складають: сіно (близько 300–400 г на голову на добу), соковиті корми та зерносуміші або комбікорм (у кількості 120–180 г на добу для дорослої нутрії). Концентрати дуже бажані, але не критичні: за їх браку нутрія просто знижує темпи набору маси.
Добова потреба у сухій речовині становить приблизно 4–5% від живої маси.
Важливою особливістю нутрій є потреба у доступі до чистої води: тварини споживають значні обсяги рідини, особливо під час годівлі сухими кормами.
Годівля нутрій допускає постійне використання дешевих дикорослих рослин та відходів саду та городу без ризику загибелі, що робить цей напрямок економічно привабливим.
Кролівництво вимагає високої дисципліни годівлі. Кролі значно вибагливіші до якості та стабільності раціону, незважаючи на менші абсолютні обсяги кормів.
Травна система кроля побудована навколо постійного й рівномірного надходження однакового корму. Вона функціонує на тонкому балансі між структурною клітковиною та легкоферментованими вуглеводами, тому основою раціону має бути якісне сіно – не менше 150–200 г на голову на добу для дорослої тварини. Концентрати (комбікорм або зерносуміш) згодовують у кількості 80–150 г на добу, при цьому надлишок зерна призводить до ацидозів та ентериту. Зелені та соковиті корми вводяться лише дозовано та поступово. Надлишок свіжої трави, особливо вологої, часто стає причиною здуття й загибелі.
Добова потреба кролів в сухій речовині становить близько 3–4% від живої маси, але вимоги до якості кормів значно вищі, ніж для нутрій.
На відміну від нутрій чи жуйних тварин, у кролів немає високої толерантності до бродіння. Будь-яка різка зміна раціону, цвіле сіно або неякісний комбікорм можуть викликати проблеми із травленням протягом кількох днів.
На кролів часто згубно діє не бідність раціону, а надмірна його різноманітність: «сьогодні трава, завтра капуста, післязавтра хліб»; «вчора комбікорм, сьогодні зерно»; або принцип «згодувати, щоб не пропало».
Кролик – не свиня і не нутрія. Він не адаптований до «утилізації» залишків. Його організм розрахований на стабільність, а не на кормову різноманітність.
Правильно годувати кролів насправді досить просто. Для цього потрібні:
- якісне сіно та вода у постійному вільному доступі;
- стабільний, один і той самий комбікорм чи зерносуміш;
- будь-які нові корми вводити лише поступово, починаючи з маленьких порцій, протягом 7–10 днів.
Коли цих умов дотримано, кролі можуть роками жити та розмножуватися без будь-яких проблем. На промислових фермах, за суворого дотримання технології, загибель з кормових причин становить менше 3–5%, що співставно з іншими видами сільськогосподарських тварин.
Таким чином, годівля кролів вимагає сталості, точності та надійного джерела якісних кормів. Спроби знизити собівартість за рахунок «підручних» кормів майже завжди обертаються втратами, які перекривають уявну економію.
Утримання
Утримання нутрій у господарстві відрізняється відносною простотою, що робить цей вид зручним для фермерів та приватних присадибних господарств.
Для однієї дорослої нутрії потрібно в середньому 0,6–0,8 м² площі клітки або вольєра. При груповому утриманні припустимо збільшити щільність розміщення до 3–4 голів на 2,5–3 м² без помітного погіршення у взаєминах між тваринами.
Нутрії добре переносять підвищену вологість повітря та перепади температури в діапазоні від +5 до +25°C. Короткочасно вони витримують зниження температури до 0°C за наявності сухої підстилки.
Важливим елементом утримання є доступ до води для купання чи можливість регулярного зволоження шерсті з поїлки. Відсутність басейна не критична для рівня м’ясної продуктивності, але неможливість купання погіршує якість хутра. Крім того, наявність води для купання покращує фізіологічний стан та репродуктивну функцію нутрій.
Прибирання приміщеня проводиться 1–2 рази на тиждень, тому що нутрії порівняно акуратні та випорожнюються у одному певному місці. Витрата підстилки помірна, а вимоги до вентиляції менш жорсткі, ніж для кролів. У теплому кліматі або в теплу пору року для нутрій можна практикувати використання простих навісів та вуличних вольєрів, що знижує капітальні та експлуатаційні витрати.
Однак утримання нутрій вимагає більш міцних кліток, захисту від підкопів у вольерах та грамотної організації простору, особливо при груповому способі утримання.
Утримання кролів вимагає значно суворішого дотримання вимог до мікроклімату та санітарних умов, незважаючи на менші розміри самих тварин.
На одну дорослу особину необхідно щонайменше 0,4–0,5 м² площі підлоги клітки.
Оптимальна температура для кролів становить +14…+20°C. Вже при +28°C різко зростає ризик теплового стресу, а при +35°C навіть можлива загибель. Але кролики не чутливі до холоду. Дорослих тварин і молодняк старше 1,5-місячного віку можна утримувати без приміщень цілий рік у критих клітках чи шедах.
Кролики легко переносять навіть сильні морози. Але погано переносять вогкість, протяги та перегрів. Вологість повітря має підтримуватися на рівні 60–70%. Якщо поголів’я утримують не на відкритому повітрі, то їх утримання вимагає сухих, добре вентильованих приміщень, регулярної санітарної обробки та суворого дотримання зоогігієнічних вимог.
Клітки потребують щоденного видалення з них гною та зіпсованих залишків корму, а повноцінна санітарна обробка повинна проводитись не рідше одного разу на 10–14 днів.
Таким чином, незважаючи на менші розміри і швидше зростання молодняку, вирощування кролів вимагає більшої уваги в порівнянні з нутріями.
Здоров’я та ветеринарні ризики
Кролі – це один із найвразливіших видів сільськогосподарських тварин щодо інфекційних захворювань. Основні загрози – вірусна геморагічна хвороба (ВГБК), міксоматоз, кокцидіоз та бактеріальні ентерити. Перелічені та інші захворювання здатні за короткий час знищити все поголів’я за відсутності вакцинації та суворої профілактики. Причому, спалахи хвороб часто мають блискавичний характер. Кролі у ветеринарному відношенні потребують системного профілактичного підходу. Навіть у добре організованих господарствах рівень загибелі без вакцинації може перевищувати 20–30% на рік, особливо серед молодняку.
Суворий контроль санітарії, якості кормів та води, а також регулярна вакцинація всього поголів’я є обов’язковими заходами на кролефермі. Ветеринарне обслуговування кролів включає періодичну дезінфекцію кліток, періодичне профілактичне (чи вимушене) застосування кокцидіостатиків та постійний моніторинг стану поголів’я. Будь-яке порушення технології (різка зміна корму, перегрів, вогкість) може спровокувати масові захворювання.
В результаті, кролівництво відрізняється високим ветеринарним навантаженням і вимагає постійної участі спеціаліста або глибоких знань з боку власника, що збільшує як фінансові вкладення, так і затрати праці.
Нутрії хворіють значно рідше. Їх імунітет стійкіший, а специфічних видових захворювань майже немає. Основні ризики пов’язані з деякими загальними для всіх тварин інфекціями (наприклад, лептоспіроз) та паразитарними захворюваннями (гельмінтами та ектопаразитами). Але більшість із ймовірних захворювань не стають причиною значної загибелі або навіть втрати всієї ферми, як це трапляється у кролівництві. За умови дотримання санітарних вимог та проведення простих профілактичних заходів хвороби нагадують про себе вкрай рідко, особливо у невеликих та середніх господарствах.
При нормальній санітарії та відсутності скупченості рівень загибелі у дорослих тварин зазвичай не перевищує 3–5% на рік, а у молодняку – 5–8%, що для хутрового та м’ясо-шкуркового звірівництва вважається низьким показником. Нутрії рідко страждають на гострі шлунково-кишкові захворювання, добре переносять зміни раціону.
Профілактика зводиться до регулярної дегельмінтизації двічі на рік, контролю якості води та підтримки сухими зон відпочинку. Вакцинація зазвичай не практикується і тому не є статтею витрат, що знижує вартість ветеринарного обслуговування.
У цілому, розведення нутрій характеризується низькою залежністю від ветеринарного обслуговування і допускає господарювання з мінімальним набором профілактичних заходів.
Витрати праці та повсякденний догляд
Кролівництво має досить високі вимоги до щоденного догляду та дисципліни. На обслуговування 10–15 дорослих кролів потрібно витрачати не менше 60–90 хвилин на день, оскільки сюди входять не тільки годівля та напування, а й обов’язкове щоденне видалення гною, залишків корму та контроль стану кліток. Кролі чутливі до забруднення та підвищеної вологості, тому нормальний санітарний стан потрібно підтримувати постійно. Повсякденний догляд ускладнює ще й підвищена полохливість тварин: під час оглядів та пересадок вони часто травмуються, що збільшує тривалість роботи, бо вона потребує обережності. У період окролів витрати праці різко зростають за рахунок обов’язкового періодичного контролю гнізд і стану кроленят.
В результаті кролівництво вимагає суворого дотримання графіка та постійної присутності. Спроби «спростити» догляд майже неминуче призводять до зростання частоти захворювань та втрат поголів’я. Будь-яка помилка чи недоробка швидко стає помітною.
Дуже детально всі тонкощі утримання та обслуговування кролів описані ось у цій статті.
Для розведення нутрій характерними є помірні повсякденні трудовитрати, що особливо важливо для невеликих фермерських та присадибних господарств. На обслуговування групи з 10–15 дорослих нутрій йде в середньому 30–40 хвилин на день: сюди включено роздачу кормів, контроль стану води та візуальний огляд тварин.
Прибирання проводиться 1–2 рази на тиждень. Для дефекації нутрії схильні використовувати певні зони клітки, що спрощує очищення і знижує витрати часу та підстилки. За наявності купальних ємностей додатковий час потрібно витрачати на заміну води 2–3 рази на тиждень, а при утриманні без басейну трудовитрати ще менші.
Нутрії спокійні, легко звикають до людини та рідко виявляють панічну реакцію, що знижує ризик травм та прискорює будь-які маніпуляції. У період розмноження втручання мінімальне: самці самі запліднюють самиць свого гарему, а самиці, як правило, успішно вирощують приплід без допомоги людини. Весь догляд за молодняком обмежується забезпеченням кормом та підтриманням чистоти.
Загалом, вирощування нутрій допускає поєднання з іншими видами діяльності і не вимагає суворої прив’язки до конкретної години роботи.
Утримання нутрій припускає меншу увагу до дрібниць. Однак фізична робота з нутріями важча через їхню масу і силу, особливо при відлові та пересадці.
Про організацію та особливості утримання нутрій можна почитати ось у цьому матеріалі на нашому сайті.
Продукція
Кроляче м’ясо світле, ніжне, з низьким вмістом жиру (2–4%), легко засвоюване. Ринок сприймає його як дієтичний продукт, що забезпечує стабільний попит навіть за невисокої купівельної спроможності населення. Забійної кондиції кролик досягає вже до 90-денного віку, при цьому забійний вихід становить близько 50%. Проте, абсолютна маса тушки залишається невеликою, в середньому лише 1,3–1,8 кг. Тому молодняк краще вирощувати до віку 5–8 місяців.
Шкурки кролів раніше високо цінували у виробництві одягу й головних уборів. Для отримання продукції кращої якості навіть були виведені спеціалізовані шкуркові породи! Але за сучасних економічних умов шкурки мають дуже низьку комерційну цінність. Тож у більшості господарств їх сприймають як побічний продукт без стійкого ринку збуту.
Таким чином, кролівництво орієнтоване насамперед на швидке одержання м’яса і практично не дає іншої продукції, на відміну від вирощування нутрій.
М’ясо нутрії щільне, темно-червоне, з більшим вмістом жиру та високим вмістом повноцінного білка. Воно добре підходить для тушкування, для тривалої теплової обробки й цінується за ніжність, ситність та виражений смак. На ринку м’ясо нутрії залишається нішевим продуктом. Воно менш популярне у споживачів, ніж кролятина, а його ціна зазвичай на 10–30% вище кролятини при прямих продажах. Тому як комерційний продукт воно поступається кролятині.
Забійних кондицій нутрії досягають у віці 7–9 місяців при живій масі 5,5–7 кг. Забійний вихід становить в середньому 55–60%, що дає тушку масою 3–4 кг.
Шкурки нутрії при правильному утриманні тварин та наявності води для купання мають щільний підшерсток та блискучу еластичну ость. Вони підходять для виготовлення верхнього зимового одягу, стійкого до впливу несприятливих погодних факторів (дощ, сніг, туман). Вироби з хутра нутрії зносостійкі та служать досить довго без втрати теплоізоляційних якостей та погіршення зовнішнього вигляду.
Товарна цінність хутра нутрій більша, ніж шкурок кролів, але можливість продажу залежить більше не від якості самих шкурок, а від попиту на них.
Докладніше про склад, особливості та відмінності м’яса кроля та нутрії написано в цій статті.
Економіка
Економіка кролівництва будується за принципом інтенсивного обороту та потенційно вищої валової виручки, але при помітно більших ризиках.
Маточне поголів’я з 10 самиць та 2 самців обійдеться в середньому в 10–15 тис. грн. Витрати на клітки та інше необхідне оснащення для цього поголів’я і їхнього майбутнього потомства становлять ще 25–40 тис. грн.
За ефективної технології одна самка дає 4–5 окролів на рік по 6–8 кроленят, тобто теоретично це 25–35 голів молодняку. У практичних умовах дрібного господарства з урахуванням втрат від загибелі реально отримують 18–25 товарних молодих кролів.
У віці 150 днів кожен кролик дає тушку масою близько 3 кг. Реалізація м’яса кролика в Україні найчастіше відбувається за ціною 160–220 грн/кг тушки, що дає приблизно 500 грн виручки з однієї голови. Однак обов’язкові витрати на корми, вакцинацію, кокцидіостатики та санітарні заходи знижують чистий прибуток до 100 грн від одного кролика. Але за несприятливих умов він може бути зведений і до нуля. У вдалі роки рентабельність кролівництва може досягати 40%, але вона вкрай нестабільна і залежить від збереженості молодняку, якості кормів і догляду.
З комерційного погляду кролики привабливі швидким оборотом вкладених грошей. Однак висока схильність до видових захворювань, витрати на ветеринарію і корми знижують фактичну рентабельність, особливо у господарствах початківців.
Економіка вирощування нутрій в умовах дрібного та середнього господарства характеризується відносно стійкою рентабельністю.
При формуванні маточного стада з 10 самиць та 2 самців стартові витрати на тварин в Україні зазвичай становлять близько 12–18 тис. грн за все поголів’я. Ще близько 20–30 тис. грн потрібно на міцні залізні клітки або вольєри, що збільшує загальну вартість старту приблизно до 35–50 тис. грн.
Середня плодючість нутрій – два виводка на рік по 4–6 дитинчат. Тобто від однієї самки реально отримати 8–10 товарних тварин на рік. При їх відгодівлі до 7–8 місяців та до живої маси 5,5–7 кг, витрати на корми, при використанні дешевих об’ємних кормів та зеленої маси, складають приблизно 700 грн на голову.
Реалізація м’яса нутрії при прямому продажі кінцевому споживачеві найчастіше відбувається за ціною 180–250 грн/кг тушки, що дає 550–900 грн валового доходу з однієї голови. Додатково шкурка може принести ще 100–300 грн (залежно від ситуації на ринку). В результаті чистий прибуток від однієї нутрії зазвичай знаходиться в діапазоні 300–600 грн, а річна рентабельність господарства при стабільному збуті становить близько 30–50%.
Економіка вирощування нутрій не дає швидкого обороту капіталу, але відрізняється низькими втратами та високою передбачуваністю витрат та доходів.
Нутрії дають повільніший, але й стабільніший результат. Вартість корму співмірна, загибель менша, а виручка від продажу продукції більша, ніж від кролів. В умовах присадибного господарства нутрії часто економічно вигідніші саме за рахунок меншої ризикованості, а не швидкості розмноження та зростання.
Особисті уподобання
Якими б не були економічні розрахунки, а багато в присадибному тваринництві залежить від особистих уподобань власника.
З викладеної вище інформації можна дійти висновку, що розведення нутрий пов’язано з меншими ризиками, ці тварини простіші у годівлі, хоча й трохи складніші в утриманні через їхню любов до води. Водночас, за продуктивністю вони не поступаються кролям. Тому вибір начебто очевидний.
Але, яким би очевидним не видавався вибір, ніякий прагматизм не зможе переважити, якщо господарю нутрії просто не подобаються. Зовнішність, звісно, категорія суб’єктивна, але для більшості людей нутрія має менш привабливий вигляд, ніж кролик. І вона не просто здається менш привабливою, а відлякує і навіть викликає огиду! Її схожість зі щурами, голий хвіст, великі руді, постійно відкриті різці – все це не додає популярності нутрії. Ще менше шансів зупинитись на розведенні цих тварин, якщо господар чи члени його сім’ї їх бояться.
Кролик же схожий на велику живу іграшку. Навіть з усією проблематичністю кролівництва воно залишається популярнішим в Україні та інших країнах із помірним кліматом. Кролик красивий, його хочеться взяти на руки чи просто милуватися. Саме такі чинники часто стають визначальними під час вибору між цими двома напрямками.
Цікаві факти
Цікаві факти про нутрій багато в чому пов’язані з їх напівводним способом життя та незвичайною фізіологією. Різці нутрії мають жовтогарячий колір через високий вміст залізовмісних пігментів в емалі – це не патологія, а ознака здоров’я. Губи нутрії змикаються за різцями, що дозволяє їй гризти під водою, не заковтуючи воду. Це досить рідкісна адаптація серед ссавців.
Цікавим є і репродуктивний аспект: статева охота у самиці може наставати невдовзі після пологів, що дозволяє гнучко планувати відтворення.
Крім того, нутрії мають напрочуд стійкий імунітет до ряду бактеріальних інфекцій, типових для інших сільськогосподарських тварин, що частково пояснює їх високу збереженість при утриманні в вологому середовищі.
Цікаві факти про кроликів тісно пов’язані з їхньою унікальною системою травлення та відтворення. Кролі – одні з небагатьох сільськогосподарських тварин, які практикують цекотрофію: вони поїдають особливі «нічні» м’які фекалії, багаті на вітаміни групи B, вітамін K і мікробний білок, що різко підвищує засвоюваність корму.
Зуби в кролів ростуть безперервно протягом усього життя, зі швидкістю 2–3 мм на тиждень. Тварина має їх сточувати, тому постійна наявність гілкового корму життєво необхідна.
У кролів майже панорамний зір (близько 350°), але при цьому вони мають «сліпу зону» просто перед носом, що пояснює їх полохливість при різких рухах людини.
З репродуктивної точки зору кролі унікальні тим, що овуляція у самиці відбувається тільки після природного спарювання із самцем. Така особливість не дозволяє широко застосовувати штучне запліднення.
Якщо підсумувати, то вибір між кролями та нутріями – це не вибір між «краще» та «гірше». Це вибір між різними стратегіями. Кролик – тварина високих вимог та відносно швидких результатів. Нутрія – тварина витриваліша, менш вибаглива, але вона не обіцяє швидкої віддачі.
Для фермера, орієнтованого ринок і швидкий оборот, логічніше займатися кролівництвом. Для власника ж присадибного господарства, що вирощує продукцію для власних потреб, де важливі простота, стійкість та використання місцевих ресурсів, раціональнішим варіантом часто виявляється вирощування нутрій.
Розуміння біології й особливостей тварини, мети своєї діяльності, холодний фінансовий розрахунок з урахуванням власних господарських можливостей та обставин, а також особистих уподобань є головними критеріями прийняття правильного рішення. І саме це розуміння перетворює будь-який напрямок тваринництва або на джерело розчарувань, або на прибуткове і передбачуване господарювання.
Успішного вам звіринництва!
Віталій Чугуєвець.
Поділитись в соцмережах:
