Три біоенергетичні об’єкти почали будувати в місті Городок Хмельницької області. Про це повідомив народний депутат, заступник Голови Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський на своїй сторінці у Facebook.

У місті Городок Хмельницької області заплановано створити індустріальний парк «Вуглецево-нейтральний еко-агро-хаб «Поділля-Городок». Він стане найбільшим в Україні за площею, адже під нього відведено 150 га землі.

На території індустріального парку з’явиться чотири агропереробні заводи і дві електростанції. Причому, серед цих підприємств буде відразу три біоенергетичні об’єкти: завод з виробництва біоетанолу, завод з виробництва біогазу і теплоелектростанція, що працюватиме на соняшниковому лушпинні. Крім того, тут діятимуть підприємства з виробництв олії та кормів для тварин, а на площі 30 га буде розміщена сонячна електростанція.

Логістику забезпечуватиме, зокрема, залізничний транспорт, для якого побудують колію довжиною 7 км.

Таким чином, на комплексі буде реалізований повний цикл переробки аграрної сировини. Два заводи випускатимуть готову продукцію – олію й корми для тварин. Водночас три біоенергетичні об’єкти працюватимуть на їх відходах, виробляючи біогаз і біометанол та генеруючи теплову енергію. Додатково заводи будуть забезпечені чистою електроенергією, яку постачатиме власна сонячна електростанція.

На підприємствах індустріального парку буде створено 780 робочих місць, що допоможе з працевлаштуванням жителям Городка й навколишніх населених пунктів.

За повідомленням Дмитра Кисилевського, будівництво вже розпочато. Так, уже вбиті палі фундаменту для зведення промислових будівель заводів з виробництва олії та біоетанолу, закуплене обладнання для них. А на території, де будуть підприємства з виробицтва біогазу, і кормів, ТЕС та сонячна електростанція, ведуться земляні роботи.

Введення в експлуатацію індустріального парку «Вуглецево-нейтральний еко-агро-хаб «Поділля-Городок» заплановане на 2026 рік.

Інвестором проєкту виступає компанія «Епіцентр К».

Індустріальні парки в нашій країні створюються відповідно до державної політики розвитку українського бізнесу «Зроблено в Україні», започаткованої Президентом України. Вона має на меті залучення інвестицій для розвитку українських виробників, збільшення виробництва продукції із високою доданою вартістю та стимулювання попиту на українські товари.

Кільчастий шовкопряд (Malacosoma neustria) – метелик з родини Коконопряди (Lasiocampidae) ряду Лускокрилі (Lepidóptera). Перший його опис зробив шведський біолог-натураліст Карл Лінней у 1758 році. 

Ареал виду – лісові масиви Західної та Східної Європи, Північна Африка, Кавказ, Далекий Схід, Корейський півострів і Японія. В Україні трапляється повсюдно.

Кільчастий шовкопряд є небезпечною комахою-шкідником. Він завдає значної шкоди як лісовим деревним породам (особливо дубу, в’язу та буку), так і садовим – насіннєвим і кісточковим – плодовим деревам (найбільше яблуні).

Дорослі метелики шовкопряда не живляться, ротовий апарат у них недорозвинений. Шкоди рослинам завдають личинки, які через свою ненажерливість суттєво знищують листя на кормовому об’єкті. Вистачить навіть 5–6 кладок кільчастого шовкопряда, щоб відроджені личинки склали критичну загрозу плодовому дереву.

• Опис шовкопряда кільчастого

Розмах крил метеликів становить від 25 до 40 мм. Основний колір крил варіюється від світло-жовтого, коричневого, червонувато-коричневого до сіро-коричневого. На передніх крилах самців є дві поперечні лінії, які у світлих особин коричневі, а в темніших – білуваті. Вони візуально поділяють крила приблизно на третини. У самок, що виростають помітно більшими за самців, область між цими лініями має темніше забарвлення.

Тіло в метеликів кільчастого шовкопряда товсте і густо вкрите щетинками.

Вусики в самців гребінчасті, тоді як у самок – ниткоподібні.

Яйце міцне й тверде, циліндричної форми, сіруватого кольору.

Гусениці (личинки) сягають завдовжки близько 6 см і вирізняються барвистим забарвленням: на яскравому синьо-сірому основному тлі, вздовж спини, добре помітні центральна світла лінія та пообіч неї чергування помаранчевих, темних і жовтих поздовжніх смуг. Голова у личинки сіро-блакитна, але на ній є дві чорні плями, схожі на очі. Тіло личинки вкрите місцями довгими, світлими, м’якими волосками, особливо з боків. На 12-му сегменті, на спині, помітний чорний горбочок.

Протягом життя личинка линяє 4–5 разів і проходить V–VI віків. Її довжина у старшому віці сягає 5–6 см.

Лялечка темно-коричнева, її тіло вкрите тонкими і м’якими волосками, а сама вона ховається в білому павутинному коконі.

За сезон встигає розвинутися лише одне покоління шовкопряда кільчастого.

• Спосіб існування

Влітку самки відкладають навколо тоненьких гілочок кормової рослини тверді яйця, міцно приліплені одне до одного за допомогою коейкої речовини, що швидко твердне. Кладка повністю оперізує гілочку і має вигляд кільця шириною близько 1 см.

Завдяки надійному захисту яйцевої оболонки, ембріони легко витримують зниження температури повітря до –35ºС, тому можуть виживати у більшості регіонів.

Лише наступної весни, під час розпускання бруньок з яєць відроджуються личинки. Першого часу вони мають чорне забарвлення, але дуже швидко перетворюються на смугасто-кольорових, майже голих гусениць, які за сприятливих умов одразу ж починають активно живитися листям та квітами дерев. Їхнє відродження починається за 5–17 днів до початку цвітіння яблуні.

Молоді гусениці ведуть соціальний спосіб існування. Активність личинокприпадає на темний час доби. Саме вночі вони обгризають листя, бутони і квіти на деревах. Колонії шкідників облаштовуються в гілкових розгалуженнях, які обплітають павутинням.

У цих павутинних гніздах, які ще називають «дзеркалами», личинки проходять і всі свої линяння. Після останньої линьки (у VI віці) вони змінюють спільне існування на самотнє, а в червні падають на землю і заляльковуються між листям під деревами у білому й ніби притрушеному лимонно-жовтим порошком павутинному коконі. 

За теплої погоди (+20…30ºС) життєвий цикл личинок триває від 23 до 40 днів, але в разі зниження температури довкілля до +10ºС їхній розвиток може сповільнюватись і збільшуватись до 65 днів. Личинка старшого віку виростає завдовжки 4–5 см.

Внаслідок живлення гусені кільчастого шовкопряда на пошкоджених деревах спостерігається скелетування  листя – від листків лишаються лише тверді центральні прожилки. У роки, коли чисельність колонії досягає максимуму, виникає значна загроза повного знищення всіх листків на кроні дерева.

В Україні гусениці кільчастого шовкопряда заляльковуються у червні. Тривалість стадії лялечки не перевищує двох тижнів, після чого з’являються молоді дорослі метелики. У лісостеповій зоні літ перших імаго спостерігається з другої половини червня, проте їхня масова поява припадає на початок липня.

Запліднені самки починають відкладати яйця навколо однорічних пагонів. Кладка виглядає ніби кільце з сіро-сріблястого бісеру, завдяки чому цей шовкопряд і отримав видовий епітет «кільчастий». Плідність самки сягає від 100 до 400 яєць.

• Заходи убезпечення від кільчастого шовкопряда

Щоб протидіяти кільчастому шовкопряду, потрібно регулярно оглядати садові дерева, щоб вчасно виявити та знищити кокони, личинки, кладки яєць шкідника.

Задля профілактики з метою убезпечення рослин від комахи-шкідника слід своєчасно поливати та підживлювати плодові дерева, регулярно розпушувати ґрунт у навколостовбуровій зоні та системно видаляти бур’яни.

Інсектициди, що допомагають позбутися шовкопряда кільчастого та вберегти сад від шкідника – це насамперед  такі біопрепарати, як «Бітоксибацилін» та «Лепідоцид». Хороші результати досягаються і з використанням наступних засобів захисту рослин: «Актара», «Дімілін», «Фітоверм», «Фуфанон», «Ініціатор» тощо.

Щоб знищити яйця кільчастого шовкопряда, садівники радять проводити ранньовесняну обробку плодових дерев розчином нітрофену (300 г на 10 л води).

Українська агропродукція надходитиме на нові ринки – китайський і канадський. Про це повідомили в Держпродспоживслужбі.

Українська агропродукція – горох і водні ресурси – з’явиться в Китаї

Цими днями Голова Держпродспоживслужби Сергій Ткачук підписав два міжнародних договори, що надають українським експортерам право ввезення гороху та водних продуктів дикого вилову до Китайської Народної Республіки.

Відкриття нового ринку стало результатом тривалої роботи Держпродспоживслужби у співпраці з Мінагрополітики, МЗС, Мінекономіки, Посольством України в Китайській Народній Республіці, Генеральною митною адміністрацією Китайської Народної Республіки та Посольством Китайської Народної Республіки в Україні.

Очікується, що ухвалення рішення щодо експорту гороху й водних ресурсів до Китаю сприятиме зміцненню двостороннього співробітництва, диверсифікації ринків збуту, відкриттю нових можливостей для українського бізнесу та зміцненню зв’язків між обома країнами.

Також зараз триває робота щодо відкриття китайського ринку ще для кілької видів продовольства. Зокрема, погодження права на експорт очікує така українська агропродукція: пшеничне борошно, корми для домашніх тварин, пшениця та м’ясо птиці. Всі вони перебувають на різних етапах опрацювання та погодження.

Щойно підписані угоди – не перші, які укладені з КНР. Наприклад, минулого року китайський ринок відкрився для українського меду.

За інформацією Держпродспоживслужби, щороку дедалі більше українських виробників висловлюють наміри щодо експорту своєї продукції до Китаю. Що й не дивно, адже ринок цієї країни дуже великий і далеко не насичений цілим рядом продуктів сільського господарства. Водночас, українська агропродукція могла б успішно його наповнювати, водночас приносячи прибутки вітчизняним аграріям і валютні надходження нашій державі.

Яблука з України чекають у Канаді

МЗС та Держпродспоживслужба провели успішні переговори із канадською стороною, в результаті яких Агентство харчової інспекції Канади (CFIA) затвердило програму експорту свіжих яблук з України до Канади.

Канада вже здійснила оновлення імпортних вимог для України у своїй автоматизованій довідковій системі імпорту (AIRS) та затвердила Програму експорту українських яблук (Malus domestica).

Отже, українські виробники отримали нові можливості експорту на канадський ринок. Але для того, щоб реалізувати ці можливості, садівники й експортери мають виконати низку умов:

• виробники, які вирощують яблука, пакувальні кампанії та експортери мають бути зареєстровані Держпродспоживслужбою та внесені до Переліку експортерів, виробників та пакувальників українських яблук до Канади;
• нагляд за садами повинен проводитися під контролем Держпродспоживслужби для прогнозування поширення шкідливих організмів і забезпечення рекомендацій щодо боротьби з ними;
• заходи боротьби зі шкідливими організмами повинні гарантувати, що зареєстровані оператори підтримують низьку поширеність шкідливих організмів або відсутність шкідливих організмів, які регулюються Канадою;
• підприємства повинні використовувати сортувальне обладнання для видалення кліщів, комах, інших шкідників та бруд, тощо;
• на кожен вантаж повинен бути оформлений фітосанітарний сертифікат, який видає Держпродспоживслужба.

До речі, торік Канада відкрила свій ринок для виробленої в Україні яєчної продукції.

Таким чином, українська агропродукція розширює асортимент і географію експорту. Вже невдовзі вирощені нашими аграріями горох і яблука мають з’явитися на столах споживачів ще двох далеких регіонів нашої планети.

Але на цьому робота з відкриття нових ринків не завершується. Про те, що вона відбувається плідно, свідчать, зокрема, результати 2024 року, коли українські виробники продовольства отримали доступ на ринки дев’яти країн для 16 груп товарів. На подібні результати можна сподіватися й нинішнього року.

– Держпродспоживслужба спільно з МЗС опрацьовує кожен запит від бізнесу щодо відкриття нових ринків збуту, – запевнив Сергій Ткачук. – І розглядаються не тільки деякі країни, а вся мапа світу: Америка, країни Європейського Союзу, Африки, Східної Азії.

Парша яблуні – поширене захворювання, збудником якого є сумчастий гриб Venturia inaequalis. Хвороба зустрічається повсюдно, де культивуються насіннєві деревні породи, і негативно впливає на врожайність і якість яблук. 

Фітопатоген вражає всю надземну частину плодового дерева: його молоді пагони, листя, квіткові бутони, зав’язі, плоди, а також квітконіжки, плодоніжки та черешки листя. Паршею вражаються як культурні сорти, так і дикі форми яблуні. У зоні ризику перебувають насамперед рослини з ослабленим імунітетом.

Уражене паршею листя передчасно опадає, а яблука дрібнішають, втрачають товарний вигляд, смакові якості і довго не зберігаються.

Інтенсивне зараження листя значно послаблює плодові дерева, що призводить до зменшення закладки плодових бруньок та знижує ступінь зимостійкості яблунь. Та навіть у разі значного розвитку парші, захворювання не призводить до загибелі рослин.

В Україні найсприятливіші умови для розвитку парші спостерігаються в Закарпатській, Львівській, Тернопільській, Хмельницькій, Рівненській та Чернівецькій областях, де кількість заражених яблунь може досягати 50–100%. А кожні 7–8 років з десяти парша сягає піку своєї резистентності.

У Лісостеповій зоні захворювання спостерігається майже вдвічі рідше. Ступінь ураження дерев на цих територіях зазвичай не перевищує 50%.

У Запорізькій, Дніпропетровській, Одеській, Херсонській, Луганській та Донецькій областях (Степова зона України) розвиток парші спостерігається один раз на три роки. Відсоток зараження яблунь становить близько 15–30%.

Стадії розвитку парші

Розрізняють дві стадії розвитку цього грибкового захворювання:

• зимова (аскоспорова або сумчаста) – Venturia inaequalis

• літня (конідіальна) – Fusicladium dendriticum.

Зимова або сумчаста форма парші є неодмінною умовою розвитку захворювання. Зимують грибні спори на опалому листі (переважно диких форм яблуні). Та в регіонах з теплим кліматом гриб може зимувати й у вигляді конідій та міцелію на уражених гілках і листі яблуні.

Весною, з настанням тепла, конідіальна форма стає додатковим джерелом зараження садових дерев. Процес інфікування яблунь аскоспорами триває з середини квітня (незадовго до початку фази зеленого конуса) до середини червня. Дозрівання та поширення конідій починається зазвичай наприкінці квітня і охоплює весь період вегетації.

Активному розвитку грибних спор допомагає тепла погода з підвищеним рівнем вологості. Особливо сприятливими для поширення парші є тривалі дощі, мряка, тумани та рясні роси.

Залежно від чергування дощів та посухи, процес зараження яблунь паршею може на якийсь час перериватися, а потім знову відновлюватися. Найінтенсивніший розвиток конідій відбувається за температури від +20°С.

Зараженню патогеном сприяють різноманітні пошкодження на надземній частині рослин, як от морозобійні чи іншого походження тріщини, механічні травми, завдані зокрема й шкідниками, тощо.

Симптоми зараження

Аскоспори парші розносяться вітром, дощем, комахами та осідають на поверхні листя. Згодом вони проростають і утворюють міцелій, що проникає в рослинну тканину і розвивається між епітелієм та клітинами епідермісу. Подальше його поширення всередину листків не відбувається.

Найбільш уразливим до зараження паршою є молоде листя, що знаходиться на верхівці пагонів поточного року.

Перші ознаки захворювання стають помітними у квітні-травні, під час фази «рожевий бутон», в період цвітіння, або на стадії завершення цвітіння дерев. Осередки зараження на листі мають вигляд дрібних, оксамитуватих плям бурого або оливкового забарвлення з розпливчастими краями.

З часом краєчки інфікованих тканин стають чіткішими, ущільнюються. У разі задавненої форми захворювання спороносні плями збільшуються і зливаються в один осередок, а поверхня листка вкривається темним нальотом і розтріскується, що сприяє зараженню листя іншими патогенними мікроорганізмами.

Плоди мають найбільшу вразливість до інфікування паршею у фазі формування зав’язей, особливо якщо період цвітіння супроводжувався затяжними опадами. На молодих плодах утворюються характерні плями з ущільненими ділянками грубої кірки. Уражені паршею яблука розтріскуються і завчасно опадають.

Грибок Venturia inaequalis може вражати плоди яблуні не лише навесні, а й улітку та восени і навіть за кілька днів до збирання врожаю. До того ж симптоми парші можуть з’явитися на яблуках під час їх зберігання (так звана коморна парша). У цьому разі хвороба має вигляд дрібних темних плям на поверхні плодів.

Заходи протидії ураженню паршею 

Перед закладанням яблуневого саду садівникам слід ознайомитися з районованими сортами, що мають високий спротив до ураження паршею.

Важливим засобом протидії патогену є щорічне санітарне обрізання плодових дерев, що дозволяє покращити освітлення гілок крони та підвищити аерацію рослин.

Восени, після завершення збирання врожаю, необхідно ретельно зібрати в саду всі рослинні рештки та падалицю з подальшим утилізуванням (спаленням), оскільки вони можуть містити грибні спори.

Наступна важлива дія – глибоке перекопування міжрядь і розпушування ґрунту в навколостовбурових зонах, що покращить фізико-механічні властивості ґрунту.

Під час вегетаційного сезону потрібно підтримувати в саду оптимальний рівень волгості та своєчасно підживлювати рослини.

Попереджає зараженння яблунь паршею і ранньовесняне обприскування дерев препаратом, що містить мідь (наприклад, бордоською сумішшю), яке здійснюють ще до появи перших ознак зараження.

За необхідності вдаються до обробки саду фунгіцидами у фенофазу «рожевий бутон». У цьому разі обирають препарати, здатні зберігати свою дію як за рясних опадів, так і в умовах різких змін температури. Вдруге дерева обробляють через 7–10 днів.

Серед найбільш дієвих засобів, що перешкоджають інфікуванню рослин та розвитку парші на яблунях, варто згадати «Фітоспорин», «Тіовіт Джет», «Цинеб», «Топсін М», а також системний фунгіцид «Скор» та препарат контактної дії «Делан».

Строки застосування фунгіцидів потрібно узгоджувати з критичними періодами зараження рослин паршею і ступенем сприйнятливості конкретних сортів яблунь. Щоб запобігти поширенню інфекції, важливо обробляти не лише заражені ділянки, але й здорові дерева, що на них ростуть.

Для запобігання зараженню зібраного урожаю, що знаходиться у сховищах, використовують сучасний фунгіцидний препарат «Белліс».

У 2025 році прогнозується зростання виробництва валової продукції тваринництва на 1,5%, насамперед, за рахунок збільшення поголів’я птиці та свиней. Про це повідомили в Інституті аграрної економіки.

Поголів’я птиці та свиней буде зростати

– За прогнозом науковців Інституту аграрної економіки, у 2025 році виробництво продукції тваринництва зросте проти попереднього року на 1,5% – до 216,6 млрд грн,у постійних цінах 2021 року, – поінформував директор Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» академік НААН Юрій Лупенко, презентуючи чергову розробку наукового колективу установи «Прогноз виробництва сільськогосподарської продукції в Україні у 2025 році (лютий 2025 року)».

За його словами, 2025 року прогнозується збільшення проти торішніх показників обсягів продукції вирощування худоби і птиці – на 3,1%, зокрема, за рахунок зростання обсягів продукції вирощування птиці та свиней.

– Незважаючи на втрати та виклики воєнного стану, спричинені повномасштабною агресією рф проти України, у 2025 році за рахунок нарощування поголів’я в усіх категоріях господарств на 1,0% (зокрема, на підприємствах – на 2,6%) виробництво птиці зросте проти показників мирного 2020 року на 6,2%, перевищивши водночас результат 2024 року на 5,5%, – поінформував Юрій Лупенко.

За оцінками науковців Інституту аграрної економіки, обсяги виробництва свинини за рахунок зростання реалізації продукції у живій масі збільшаться порівняно з 2024 роком на 4,6%, зокрема, на підприємствах – на 4,1%, а у господарствах населення – на 5,5%.

Очікується зменшення поголів’я інших тварин

Внаслідок скорочення поголів’я великої рогатої худоби (без корів) на 4,3% очікується суттєве зменшення виробництва м’яса ВРХ (-12,3%).

Також внаслідок скорочення поголів’я овець і кіз (-6,8%) прогнозується спад виробництва м’яса цих тварин (-8,3%).

Обсяги виробництва молока залишаться майже на рівні 2024 року (-0,5%), хоча поголів’я корів продовжить зменшуватися (-6,0%).

Яєць буде вироблено на 0,9% більше, ніж торік.

– Загалом, за прогнозом науковців Інституту аграрної економіки, 2025 року виробництво валової продукції тваринництва збільшиться проти минулого року на 1,5%, що свідчить про відновлення довоєнних тенденцій розвитку тваринництва після різкого спаду внаслідок збройної агресії рф проти України, тимчасової окупації її територій та воєнних дій. За умов нарощування поголів’я всіх видів тварин та птиці, насамперед у спеціалізованих підприємствах, що мають більший потенціал до нарощування продуктивності та забезпечення якості, 2025 рік має перспективу закласти підвалини для стабілізації відновлюваного функціонування галузі тваринництва, – підсумував Юрій Лупенко.

Інститут аграрної економіки

Горіхова бентамка – одна з найвідоміших і найдавніших декоративних порід мініатюрних курей. Але незважаючи на поширеність та популярність серед шанувальників декоративної птиці, історія появи та розвитку цієї породи докладно не задокументована.

Історія породи

Батьківщиною курей цієї породи (як і більшості інших бентамок) вважається Південно-Східна Азія, звідки їхні предки на торгових кораблях потрапили до Європи. Перші письмові згадки про курей, що мають мініатюрні розміри і горіховий колір пір’я, відносяться до XVII століття. Але горіхова бентамка, як окрема порода, сформувалась значно пізніше.

У Європі мініатюрні кури – бентамки стали популярними у XVIII столітті. Тоді європейські селекціонери і почали активно працювати над їхніми забарвленнями, покращенням екстер’єру та загалом декоративних якостей. Горіхове забарвлення пір’я було отримано шляхом хаотичного схрещування та подальшої селекції поголів’я бентамок з куріпчастим, горіхово-коричневим та золотистим оперенням.

Пізніше вже сучасні птахівники та селекціонери сконцентрувалися на вдосконаленні декоративних якостей, створюючи яскравіші лінії з горіховим відтінком оперення.

На жаль, точні дати етапів становлення породи та імена селекціонерів, які її створювали, не задокументовані.

У Європі та Росії горіхові бентамки стали популярними завдяки своїй яскравій зовнішності, стійкості до суворих кліматичних умов та спокійному темпераменту.

Нині порода широко розповсюджена у Європі, особливо у Великобританії, Німеччині та Франції. Територією сучасної України горіхова бентамка почала активно поширюватись у другій половині XX століття. Вона привернула увагу любителів птахівництва завдяки своїй невибагливості, декоративності, компактним розмірам та доброзичливому характеру.

Сьогодні породу утримують і розводять численні птахівники-аматори у своїх присадибних господарствах, вона представлена у невеликих приватних колекціях заводчиків, найкращі особини регулярно беруть участь у виставках. Її популярність зростає серед сільських мешканців та дрібних фермерів, які прагнуть внести естетичну різноманітність у своє господарство. Купити горіхових бентамок можна на виставках, пташиних ринках або через інтернет.

Стандарт породи та екстер’єр

Горіхова бентамка має яскраву зовнішність. Вона є зменшеною копією повнорозмірних курей із збереженням усіх пропорцій та характерної поведінки. Більшість представників породи мають міцну і міцну-суху конституцію.

Жива маса дорослої курочки становить лише 480–550 грамів, півня – 700–900 грамів. Статевий диморфізм виражений дуже яскраво. Окрім того, що півні більші за курей, вони відрізняються і за забарвленням оперення. Кури мають характерне куріпчасте оперення кольору волоського горіха. Звідси й назва цієї породи. Півні двоколірні: хвіст і груди чорні, решта оперення червоно-коричневого кольору. У півнів на ногах ростуть гострі шпори, а гребінь та сережки розвинені значно сильніше, ніж у курей.

У групі особин різних статей можна легко відрізнити візуально. Причому, різниця в особливостях забарвлення помітна вже відразу після виходу курчати з яйця. У більшості курочок є чорна або темно-коричнева смуга, що тягнеться від зовнішнього краю ока до потилиці. Надійність такого способу розпізнання становить понад 70%.

Тіло складене пропорційно. Голова легка (навіть у дорослих півнів), середнього розміру. Очі круглі, середнього розміру, темно-коричневі, виразні. Дзьоб пропорційний, злегка загнутий на кінці, сіро-коричневого або світло-коричневого кольору. Гребінь листоподібний, зубчастий, яскраво-червоний. У півнів гребінь і сережки яскравіші і більші, ніж у курок. Мочки вух світло-рожеві чи повністю білі.

Шия трохи менше середньої довжини, у спокійному стані птиця її тримає під кутом приблизно 45^о до лінії ґрунту. Груди широкі і глибокі. Спина довга, широка, похило поставлена. Поперек короткий, широкий. Хвіст високо поставлений, пишно оперений. Живіт підтягнутий. Крила злегка опущені, середнього розміру, з довгим маховим пір’ям. Ноги рівні, середньої довжини, тонкі, цівка та пальці не оперені. Не оперена частина ніг світло-сірого або сіро-блакитного кольору.

Оперення густе, пружне, блискуче. Курки мають куріпчасте забарвлення, при цьому оперення на шиї і голові значно світліше, ніж тон тулуба, а хвіст темніший: коричнево-сірий або темно-сірий. У півнів оперення більш яскраве, пишне та об’ємне. Чорні груди переливаються і вилискують синьо-зеленими відтінками. Пір’я на крилах і ногах коричневе з чорним відтінком по краях. Шия і поперек покриті блискучими, довгими косицями червоно-коричневого кольору. Оперення хвоста півнів довге, утворює класичну серпоподібну форму.

Продуктивність

Хоча горіхова бентамка насамперед декоративна порода, вона є зменшеною копією звичайних курей у всьому. І, як і повнорозмірні кури, має продуктивність.

За добрих умов утримання та повноцінної годівлі яйцекладка розпочинається, коли молоді курочки досягнуть 6–6,5-місячного віку. За рік кожна курка за звичайних задовільних умов утримання може знести понад 100 яєць. Максимальна яєчна продуктивність спостерігається у несучок у віці до 1,5 року. Потім яєчна продуктивність поступово знижується. Яйця горіхової бентамки невеликі, в середньому їхня маса становить близько 30–35 грамів. Шкаралупа міцна, гладенька, білого кольору.

М’ясна продуктивність горіхових бентамок невелика. Забійний вихід тушок від середньовгодованої особини становить 65–68%. М’ясо відрізняється ніжною структурою та приємним смаком, але через декоративну спрямованість породи використовується вкрай рідко. На забій здебільшого йде лише вибракуване поголів’я.

Розведення

Розведення горіхових бентамок вимагає від птахівника певних навичок, але воно не пов’язане з якимись серйозними складнощами. Кури горіхової бентамки характеризуються добрими материнськими якостями, півні жодної участі у вирощуванні потомства не беруть. Кури несуться у гнізда, а згодом охоче насиджують яйця, що дозволяє розводити цю породу без використання інкубаторів. Для збереження породних якостей у майбутнього молодняка важливо, щоб обидва з батьків були однієї породи, а також необхідно уникати схрещування з іншими породами бентамок.

Для успішного розведення все батьківське стадо має складатися з чистопородних особин віком від 8 місяців до 1,5 року. Птицю старшого віку є сенс використовувати для відтворення лише за умови її високої племінної цінності.

Від віку батьківського стада залежить якість майбутнього молодняку та його кількість. Кількість майбутнього молодняку залежить від заплідненості та інших характеристик одержаних інкубаційних яєць. Для високої заплідненості інкубаційних яєць дуже важливим є співвідношення статей у батьківському стаді. На кожні 10 курок-несучок потрібен один молодий та активний півень. Однак треба враховувати, що півні схильні активно конкурувати між собою за самок. Переможець пригнічуватиме інших самців, не дозволяючи їм вільно спаровуватись із самками, навіть якщо їх достатньо для всіх півнів. Тому утримувати велике батьківське стадо, просто дотримуючись пропорції співвідношення статей у ньому, недоцільно. Якщо поголів’я численне, краще розділити його на окремі сімейні групи, у кожній з яких буде лише один півень і близько 10 курок. Кожну групу краще утримувати ізольовано на окремій території, куди не зможуть заходити особини з інших сімейних груп. Таке гаремне утримання батьківського стада усуває небажану конкуренцію між самцями і, крім комфорту для самої птиці та високої заплідненості інкубаційних яєць, дозволяє птахівнику отримувати молодняк відомого походження, уникаючи у майбутньому близькоспорідненого розведення в межах свого господарства.

Після знесення близько 20 яєць у більшості курочок у весняно-літній період активується інстинкт насиджування. Зазвичай курочка насиджує яйця в тому ж гнізді, де вона неслась. Переносити квочку з гніздом на інше місце не бажано, оскільки вона швидше за все не захоче сидіти на новому місці, навіть якщо воно, на вашу думку, краще за нею обране.

Щоб переносити квочку не було необхідності, у курнику та на прилеглій території має бути достатньо гнізд у прийнятних для тривалого насиджування місцях (розташованих у зручних та доступних для господаря місцях, захищених від негоди та хижаків, затінених, прихованих від решти мешканців курника та інших домашніх тварин). Розмір і конструкція гніздового місця може бути різною (дерев’яний ящик, покладене на бік відро, укриття на зразок собачої будки і т. д.). Головне, щоб мініатюрна курочка могла там вільно розташуватися, легко вийти і зайти. У гніздо потрібно покласти багато сухого м’якого сіна чи соломи. Підстилки в гнізді має вистачати для ізоляції яєць не лише з боків, а й знизу.

Більшість мініатюрних горіхових курочок дуже дбайливі квочки і насиджують яйця максимально старанно. Але трапляються й такі, які не справляються з цією роллю і можуть зіпсувати навіть свіжі та якісні інкубаційні яйця. Курей, які погано насиджують або потім погано опікуються курчатами, слід відразу вибраковувати. Якщо цього вчасно не зробити, то більшість нащадків також не зможуть виводити самостійно своє потомство, що не відповідає стандартам породи.

Насиджування триває три тижні. Виводимість яєць залежить від якості самих яєць і якості насиджування. Найчастіше, за сприятливих обставин виведення становить близько 90%. Курчата виводяться сильними і після просихання та вигрівання під квочкою або під спеціальною лампою протягом 1–2 діб стають активними.

При грамотному догляді та повноцінній годівлі пташенята швидко ростуть і розвиваються. У віці 5,5–6 місяців молодняк досягає розмірів дорослих особин.

Вирощування курчат

Виживання молодняка, що вилупився, залежить як від якості самого молодняка, так і від догляду за ним з боку господарів. А ще і від ветеринарного обслуговування. Виживання курчат горіхової бентамки можна істотно підвищити, якщо провести планові випоювання ветеринарних препаратів з профілактичною метою. Профілактична схема не складна, але потребує суворого дотримання точних термінів виконання, уваги та системного підходу.

У перші години після просихання кожне пташеня потрібно напоїти 5% розчином глюкози. Напувати рекомендується примусово, обережно занурюючи дзьоб кожного курчати у розчин і переконуючись, що воно зробило кілька ковтків. Випоювання 5%-го розчину глюкози надасть пташенятам сил і прискорить процес розсмоктування залишкового жовтка в їхньому організмі. Глюкозу достатньо дати один раз.

У перші три дні життя курчатам горіхової бентамки в питну воду слід додати препарат «Енрофлоксацин 10%» (або «Байтрил», або «Норофлокс 10%») з розрахунку 0,5 мл на 1 літр води.

З четвертого дня життя пташенят і по сьомий включно, треба додати до їхньої питної води аскорбінову кислоту (1 грам речовини на 1 літр води). Це допоможе підняти загальний тонус організму та сприятиме зміцненню імунітету.

З сьомого по дванадцятий день до питної води курчатам треба додавати вітамінний препарат «Чиктонік» або «Вітатонік» (з розрахунку 1 мл засобу на 1 літр води). Ці препарати стимулюють обмінні процеси та є джерелом необхідних у такому віці амінокислот.

З чотирнадцятого по шістнадцятий день настає час для профілактики кокцидіозу. Для цього додають у питну воду препарат Байкокс 2,5% або Толкокс 2,5% (з розрахунку 1 мл засобу на 1 літр води) протягом трьох днів.

Дуже важливими є й умови утримання. У перші тижні життя курчат їх власна система терморегуляції ще не досконала. Тому вони легко можуть переохолодитися чи перегрітися і від цього загинути. Оптимально якщо курчата, перебуваючи в теплому приміщенні, постійно матимуть можливість зігрітися під квочкою або обігрівачем.

У перші 10 днів температура під лампою має бути близько +35^оС, а у приміщенні – близько +27…+28^оС. Потім її слід поступово знижувати так, щоб до двомісячного віку довести до +20…22^оС, а обігрівач відключити.

Годівля молодняка

Годівлю молодняка краще забеспечювати, даючи якісний комбікорм найдрібнішої фракції, відповідно до віку: передстартерний, стартерний, ростовий, фінішний. Кожен із вікових видів комбікорму містить саме ті речовини і в тих кількостях та співвідношеннях, які потрібні для пташенят у відповідному віці, забезпечуючи запити організму в «будівельному матеріалі» та в енергії для зростання, розвитку та рухової активності.

Передстартерний (Pre-starter) комбікорм використовують для новонародженого молодняку у перші дні життя. Зазвичай його дають від 0 до 5 днів, іноді до 7 днів.

Стартерний (Starter) комбікорм згодовують для активного зростання пташенят і правильного розвитку їхнього кістяка. Цей корм дають із 5–7 дня життя до 21–28 дня.

Ростовий (Grower) комбікорм призначений для періоду інтенсивного зростання. Зазвичай його згодовують, починаючи з 28 до 60–70 дня. Він забезпечує організм курчати не лише «будівельним матеріалом», а й достатньою кількістю енергії, необхідної для активного зростання.

Фінішний (Finisher) використовують на завершальних етапах вирощування. Його дають, починаючи з 60–70 днів і до переведення курей на корми, призначені для дорослого поголів’я.

Для молодняку горіхової бентамки можна застосовувати вікові комбікорми, призначені для курей яєчних або комбінованих порід. Але якщо немає такої можливості, їх можна годувати і звичайними сумішами подрібненого зерна, сиром, дрібно нарізаним вареним яйцем і зеленню. Але при годівлі звичайними кормами збереженість молодняку буде меншою, а його розвиток – не таким швидким.

Умови утримання дорослого поголів’я

Горіхова бентамка – порода, яка не потребує складних умов утримання, проте для підтримки декоративних якостей та здоров’я слід дотримуватись деяких рекомендацій.

Горіхова бентамка витриваліша від багатьох інших порід бентамок. Вона легше переносить холод та негоду, характерні для країн Східної Європи (Україна, Білорусь, Росія). У літню пору їм підійде майже будь-яке сухе, світле приміщення з гарною вентиляцією і прилеглим просторим вигулом. У зимовий період буде потрібен капітальний курник, що не опалюється, який захистить птицю від сильних морозів, вітру та опадів. У сильні морози у вигул поголів’я краще не випускати, оскільки листоподібний гребінь у півнів може постраждати від обмороження.

Розмір курника повинен відповідати чисельності поголів’я, яке у ньому утримують. На кожну дорослу особину потрібно щонайменше 0,5 м² вільної площі підлоги.

У курнику необхідно обладнати сідала для нічного перебування птиці та встановити достатню кількість гнізд для відкладання яєць несушками.

У курнику слід підтримувати чистоту та дотримуватись стандартних вимог зоогігієни для птахівницьких приміщень. Регулярне проведення профілактичних санітарних заходів значно знижує ризик виникнення різних інфекційних та паразитарних захворювань. Тому на періодичній дератизації, дезінфекції, дезінсекції не потрібно економити, вона окупається міцним здоров’ям поголів’я та мінімізацією ризиків втрати птиці.

Горіхові бентамки активні, тому вигул має бути досить просторим. На кожну дорослу особину має припадати щонайменше 2 м² його вільної площі. У вигулі рекомендується розмістити ванни з попелом або піском для гігієнічного купання бентамок. Добре, якщо там буде багато дрібнолистої трави і місць, де кури зможуть погребтися в ґрунті.

Важливо обгородити вигульну ділянку, щоб горіхові бентамки не могли залишити відведену ним територію. Слід пам’ятати, що представники породи можуть перелітати навіть високі паркани.

Годівля

Велике значення має годівля. Найкращим кормом для дорослого поголів’я буде якісний комбікорм заводського виготовлення. Горіховим бентамкам підійде комбікорм для перепілок або яєчних та комбінованих порід курей. Для племінного поголів’я, яке використовуватиметься для розведення, корми можуть відрізнятися. Так, наприклад, рекомендується після ростового комбікорму молодняк переводити на переднесушковий комбікорм (Pre-layer) перед вступом у репродуктивний період (приблизно з 15–17 тижнів до 18–20 тижнів). А потім використовувати несушковий (layer) для репродуктивного періоду.

Але якщо немає можливості годувати хорошими комбікормами, то комбікорми сумнівної якості краще не використовувати. Замість них доцільніше забезпечити своїм горіховим бентамкам різноманітний раціон, що включає звичайні корми та премікс: цілісні або мелені зернові суміші, зелень, овочі, білкові та мінеральні добавки. У разі використання преміксу його слід ретельно змішувати з основним кормом, застосовуючи проміжні змішування. Кількість преміксу розраховують згідно з дозуванням, рекомендованим його виробником. Передозування або нерівномірне змішування може стати причиною отруєння.

Орієнтовний раціон для однієї горіхової бентамки може бути наступним: кукурудзяна дерть грубого помелу – 10 г, пшенична дерть – 4 г, ячмінна дерть – 5 г, вівсяна дерть – 8 г, просо – 4 г, макуха соняшникова – 5 г, висівки – 2 г, варена картопля – 15 г, сирі коренеплоди або трава – 15 г, кормова черепашка або крейда – 3 г, сіль – 0,1 г, кормові дріжджі – 2 г, корми тваринного походження – 4 г.

Якісне харчування забезпечить міцне здоров’я поголів’я, збереже його репродуктивні можливості та красивий декоративний зовнішній вигляд.

Горіхові бентамки можуть бути окрасою будь-якого обійстя. Ця порода стане чудовим вибором для тих, хто цінує красу, природну витонченість, доброзичливий характер птаха та невибагливість. Якщо ви мрієте створити куточок естетики та затишку у своєму господарстві, горіхова бентамка буде гарним вибором!

Успішного вам декоративного птахівництва!

Віталій Чугуєвець.

У 2024 році експорт насіння зернових та олійних культур, виробленого в Україні, склав 122,6 млн дол. США. Про це повідомили в Інституті аграрної економіки.

– Національне насінництво за рахунок гібридного насіння національної та іноземної селекції, виробленого в Україні, продовжує нарощувати експорт насіння зернових та олійних культур, – поінформував завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», член-кореспондент НААН Олександр Захарчук. – За 2024 рік його обсяг становив 122,6 млн дол. США, перевищивши показник попереднього року у 119,5 млн дол. США на 2,6%.

За словами науковця, в структурі українського експорту насіння зернових та олійних культур традиційно домінує кукурудза, яка займає у ньому 96,5%.

При цьому вже третій воєнний рік поспіль обсяги експорту насіння гібридної кукурудзи перевищують обсяги його імпорту.

– Торік поставки насіння гібридної кукурудзи вітчизняної та іноземної селекції з України до країн світу сягнули рекордного за роки незалежності України показника у 45,2 тис. т, перевищивши результат 2023 року на 6,4%, – наголосив Олександр Захарчук.

Водночас, поставки насіння цієї культури з-за кордону склали лише 7,6 тис. т, тобто майже у шість разів менше від експортованого обсягу.

– Таким чином, приєднання України до Міжнародних схем сертифікації насіння протягом 2011-2020 років, визнання Європарламентом у 2020 році української системи сертифікації насіння еквівалентною вимогам ЄС дозволили Україні вже четвертий рік поспіль нарощувати обсяги експорту насіння зернових та олійних культур національної та іноземної селекції, виробленого в Україні, переважно до країн Євросоюзу, – підсумував Олександр Захарчук.

Інститут аграрної економіки

Модульні зерносховища, які надасть ФАО, зможуть отримати аграрії шести областей. Про реєстрацію на програму допомоги повідомили в Міністерстві аграрної політики та продовольства.

За ініціативи Міністерства аграрної політики та продовольства України й Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), започатковано програму, яка допоможе зберегти цьогорічний врожай сільгоспвиробникам кількох областей України. У Державному аграрному реєстрі (ДАР) відкрито реєстрацію на неї. Фермери, заявки яких будуть схвалені, отримають модульні зерносховища місткістю 1000 тонн.

ФАО передасть 615 модульних зерносховищ виробникам продукції рослинництва з Дніпропетровської, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської, Харківської й Херсонської областей. Кожен відібраний для участі у програмі фермер отримає одне зерносховище для свого господарства, що дозволить безпечно зберігати врожай для подальшого використання або продажу. В цілому буде забезпечене надійне зберігання понад 600 тисяч тонн зерна.

Щоб узяти участь у програмі, господарства мають відповідати кільком умовам:

• господарство агровиробника має бути розташоване у перелічених вище областях
• фермер повинен мати в обробітку від 200 до 1000 гектарів офіційно зареєстрованих земель
• землі треба активно використовувати для сільськогосподарського виробництва.

Фермери, які бажають взяти участь у програмі, можуть подавати заявки на отримання допомоги через Державний аграрний реєстр (ДАР) до 19 березня 2025 року.

Після обробки та аналізу всіх отриманих заявок відібрані учасники програми отримають підтвердження через ДАР та будуть повідомлені про час та місце отримання допомоги.

Слід мати на увазі, що, в разі надходження великої кількості заявок, модульні зерносховища зможуть отримати на всі аграрії, які зареєструвалися в програмі, адже кількість сховищ обмежена.

Якщо виникнуть запитання з приводу програми або реєстрації в ДАР, можна звертатися за наступними телефонами й електронними адресами:

• Контакт-центр ДАР: +38 044 339 9215; support@dar.gov.ua
• Гаряча лінія ФАО: +38 099 090 7582; +38 068 318 0943; UA-Feedback@fao.org

Подібні ініціативи після початку повномасштабного вторгнення рф було реалізовано вже неодноразово. Українські фермери отримували рукави для зберігання зерна та мобільні зерносховища різної місткості, що сприяло їх успішній роботі та підвищенню продовольчої безпеки країни.

27-28 березня 2025 року в Києві, у ВЦ «АККО Інтернешнл» (Синій зал), відбудеться профільна конференція HoReCaMaster Hub – спеціальна подія в рамках виставки Food&NonFoodMaster-2025. Це головна бізнес-подія року для ритейлерів, постачальників та представників HoReCa. Організатор заходу – TradeMasterGroup, компанія з 16-річним досвідом проведення галузевих подій, яка об’єднала понад 20 000 учасників ринку.

Партнери

Партнер з масштабування бізнесів MOST Franchising

Партнер по витратним матеріалам та устаткуванню для HoRtCa  – ТОВ «БРАМА-Р»

Постачальник професійного кухонного обладнання для HoReCa і ритейлу – Новий проект

Партнер з IT-рішень – SERVIO

• Понад 120 учасників: власники та керівники ресторанів, кафе, готелів, шеф-кухарі, бренд-шефи, операційні директори мереж HoReCa, постачальники та закупівельники.
• Більше 1000 учасників виставки, 130 експонентів, 2 зали конференцій та понад 50 спікерів.
• Обговорення ключових трендів HoReCa, бізнес-стратегій, технологічних інновацій та ефективних інструментів розвитку галузі.

Теми та спікери HoReCaMaster Hub 2025:

• Артем Блаута, Ресторатор, шеф-кухар, телеведучий, письменник. Співвласник та Бренд-шеф ресторанів “Ресторація Шпігеля”. Входить у ТОП-25 шеф-кухарів України. Дослідник та представник Подільської кухні. Тема: Управління ресторанами з трьох поглядів: бренд-шеф, керуючий, власник
• Михайло Шевелюк, Керівник Української Школи Гостинності (Ukrainian Horeca School), експерт з сервісу. Спеціалізується на управлінні готелями, ресторанами, туристичними послугами та створенні ефективного сервісу. Тема: Як створити незабутній досвід для клієнтів у сфері HoReCa та залучати клієнтів у 2025 році
• Євген Клопотенко, Шеф-кухар, креативний підприємець, громадський активіст. Співвласник гастрохолдингу “Інакші”, засновник брендів “100 років”, 100shop, MAKITRA, лауреат 50NEXT. Тема: Дієва екосистема у фуд-ритейлі для підтримки економіки країни. Етапи і принципи створення
• Володимир Пашкевич, Founder та CEO ТОВ «БРАМА-Р». Тема: Безпека та ефективність у HoReCa: роль постачальника у впровадженні стандартів HACCP
• Лєране Тульчий, Авторка та власниця халяль-кафе “Кримський Дворик”, ресторанний продюсер закладів cheburek.ua. Учасниця гастровечорів у Буковелі, Івано-Франківську, Львові. Тема: Як привернути увагу відвідувачів при відкритті нового закладу? Що змінилося в залученні клієнтів 2024-25 рр., як очолити ці зміни?
• Анна Діль, Рестораторка, власниця 4-х ресторанів, викладач ХГПА та ХУУП, засновниця “Кулінарна майстерня”. Фіналістка Ms Top Ukraine 2019.Тема: Емоційний маркетинг: як створити атмосферу, що притягує гостей
• Євген Комаров. Business developer, юрист ЮК «GLOBAL LAW». Засновник, спікер та модератор освітнього проєкту для готельєрів та рестораторів «Підтримка HoReCa». Тема: Адаптація простору та персоналу 2025: як зробити ваш заклад більш зручним та доступним для клієнтів з інвалідністю, ветеранів
• Анна Каткова, Співвласниця та керуюча партнерка True Burger Bar і Hendrick’s Bar (Київ). Рестораторка та керуюча, авторка семінарів, понад 19 років досвіду управління компаніями різного рівня. Тема: Побудова дієвої системи мотивації персоналу, яка допомагає заробляти власнику
• Андрій Іонін Шеф-кухар готельно-ресторанного комплексу “Dynasty”, член Асоціації шеф-кухарів України. Тема: Локальні продукти: як перетворити роботу з крафтовими виробниками в конкурентну перевагу ресторану? Які категорії виробників та підходи до співпраці будуть затребувані в 2025 році?
• Анна Самарська, Директор з маркетингу в Pizza Day, агент з CJM, член Української Асоціації Маркетингу. Провідний фахівець зі стратегічного маркетингу та комунікацій з 20 річним досвідом. Тема: Актуальний вектор комунікації з клієнтами
• Людмила Головина, Консультант із впровадження системних стандартів з безпечності харчових продуктів, сертифікований тренер, аудитор системи управління безпечністю харчових продуктів. Тема: Харчова безпека та зміни в законодавстві: актуальні виклики для HoReCa
• Катерина Бенівська, Співзасновниця MOST Franchising. Тема: Уточнюється Аліна Пухальська, Сомельє, має досвід роботи з найбільшою винною картою України — понад 2 тисячі позицій. Тема: ТОП-3 правила для створення дієвої винної карти, яка допоможе збільшити середній чек у ресторані через:

• Готові рішення та бізнес-лайфхаки.
• Реальні кейси успішних закладів.
• Живий нетворкінг із ТОПами галузі.
• Майстер-класи з маркетингу та продажів.
• 140 виставкових стендів із продуктами та рішеннями для HoReCa.

Щур водяний, водяна полівка або нориця водяна (Arvicola amphibius) – вид тварин роду Щур (Arvicola) з родини Хом’якові (Cricetidae). З близько 10 (разом з викопними) видів роду Arvicola до наших днів збереглося лише три, два з яких – щур водяний та щур гірський (Arvicola scherman) – зустрічаються і в Україні. 

Ареал виду охоплює більшу частину Палеарктики, від Великобританії до річки Лєни та озера Байкал у Сибіру. Залежно від чисельності популяції тварини обирають різний спосіб існування. Переважно вони живуть у воді – на річках, струмках чи болотах. Але є й ті, хто оселяється на суші – у садах і городах, на луках, рідше – у лісових масивах. Водні популяції зустрічаються на висоті від рівня моря до 3200 м, тоді як наземні популяції – на висоті до 2500 м. Вид не знаходиться під охороною, оскільки немає загрози його існуванню.

Водяні щури, які живуть на берегах водойм, не завдають великої шкоди, оскільки пошкоджують переважно деревні та чагарникові породи, здебільшого верболіз. Однак на луках і пасовищах ці гризуни не лише знищують культурну рослинність, а й руйнують дерновий шар ґрунту під час будівництва своїх нір. 

Також водяний щур є переносником небезпечних захворювань, зокрема туляремії, лептоспірозу та інших небезпчних для людини хвороб.

У Поліссі за масового розмноження гризун переселяється з лісових масивів на сільськогосподарські угіддя, де ушкоджує плодові сади, ярі хлібні злаки, городні культури. І не лише на полях, а й у місцях їх зберігання. Найбільших збитків він завдає на ділянках, що знаходяться поблизу річок, озер чи ставків.

У Степовій зоні України водяний щур зазвичай населяє болотисті нижньодніпровські плавні та долини невеликих річок.

• Опис щура водяного

Цей гризун є близькоспорідненим з такими тваринами, як ондатра, хом’як, полівка (сіра нориця). Серед представників інших видів роду Arvicola щур водяний поступається розмірами лише натуралізованій ондатрі. До того ж представники його водних популяцій значно більші й важчі за тих водяних щурів, що ведуть переважно наземний спосіб існування.

Дорослі тваринки виростають завдовжки від 14 до 21 см. Довжина хвоста в них сягає 9–14 см. Голова велика, з тупою, заокругленою мордочкою, а вушка коротенькі, майже повністю вкриті хутром.

Хутро шовковисте, темно-коричневе, іноді майже чорне, з густим підшерстком, який допомагає взимку зберігати тепло.

На відміну від своїх найближчих родичів, водяний щур ніколи не пересувається стрибками і навіть у разі небезпеки завжди тікає підтюпцем.

• Спосіб існування

Водяні щури активні вночі та в сутінках, рідше – вдень. Вони добре плавають і пірнають. Попри те, що на лапках дорослих тваринок відсутні перетинки, утримуватися на воді гризунам допомагають довгі та жорсткі волоски на краях лапок.

Живуть водяні щури як поодинці, так і групами. Гнізда свої облаштовують у прибережній зоні. Нори гризунів можуть мати різну будову, що залежить від умов їхнього проживання, але вхідний отвір завжди знаходиться над або під водою. Основна частина підземних ходів, разом з гніздом і коморою, знаходиться у товщі берега.

Глибина нір рідко перевищує 15 см, але їх довжина може сягати від трьох до декількох десятків метрів і мати чимало виходів на поверхню. Усередині гніздо зазвичай вистелене сухою травою, листям очерету або інших водних рослин.

У вологих районах, коли рівень води високий, водяні щури будують гніздо над землею, наприклад, у чагарниках осоки, або ж воно вільно плаває.

Крім основних нір, водяні щури споруджують і комори (нори без гнізд), де зберігається невеликий запас харчів, а саме: цибулини стрілиці звичайної (стрілолиста), кореневища рогозу, очерету, осоки, рдесника, хвоща та інших прибережних, водяних та болотних рослин. 

Раціон водних популяцій переважно рослинний, у його основі лежать водні рослини, тоді як раціон наземних популяцій переважно складається з коренів, цибулин і бульб. У разі нестачі водної рослинності водяні щури живляться бруньками та насінням деревних порід, обдирають кору з молодих дерев і чагарників. Іноді кормом для цих тварин слугують молюски, п’явки, личинки та комахи різноманітних водних комах, дрібна риба тощо.

З першими заморозками гризуни масово залишають водоймища та переселяються на луки, сільськогосподарські угіддя, а також заселяють городні ділянки.

На території України водяні щури розмножуються у теплу пору року (з квітня до початку листопада). Самки мають високу плідність, але цикл розмноження звірків тісно пов’язаний із сезонними змінами та доступністю корму. У разі неврожайного сезону плодючість жіночих особин знижується до мінімуму. А за достатньої кількості кормової бази чисельність популяції виду різко зростає.

Самки виношують дитинчат впродовж близько 20 днів. Кількість щуренят в одному гнізді може сягати до 14 голів, але зазвичай не перевищує 6–9. Молодняк росте швидко і вже через півтора-два місяці стає статевозрілим і здатним до розмноження.

У дикій природі водяні щури живуть у середньому близько 5 місяців. Максимальна тривалість життя у неволі для них становить 2,5 роки.

Істотною перешкодою, що обмежує розвиток популяції водяних щурів, є осушення боліт та освоєння річкових заплав.

• Заходи протидії щуру водяному

Щоб захистити дачну ділянку від водяних щурів (а також від пацюка сірого), досвідчені садівники викопують на території ями-пастки (до 1 м глибиною) або розставляють дерев’яні ящики, під якими залишають отруєні приманки.

Важливо пам’ятати, що використання отрутохімікатів може негативно вплинути на стан грунту, живих організмів, які його населяють, та інших тварин.

Щоб захистити дерева плодового саду, навколо молодих саджанців викопують неглибокі (до 7-8 см) рівчачки, наповнюють їх торф’яною крихтою або золою, просоченою 10% розчином креоліну (концентрованою водною емульсією мильного емульгатора з мастильними фракціями), гасу чи лізолу.

Можна також захистити саджанці, якщо обгорнути їхні штамби ялиновими гілочками зі спрямованими вниз голками. Можна також обв’язати навколо дерев якийсь дуже міцний, цупкий і щільний матеріал.

У разі знаходження на ділянці нір, гризунів можна відлякати різким запахом (наприклад, законопатити вхідні отвори ганчіркою, змоченою машинним мастилом).

Деякі садівники використовують для лову водяних щурів звичайні мишоловки та кротоловки.

Хорошим рішенням є ультразвукові відлякувачі, які працюють за принципом генерації неприємних для гризунів акустичних коливань. На відміну від шкідників, людина не відчуває впливу такого пристрою.