Цукор для рослин – експерименти тривають
Американські фермери випробовують цукор для передпосівної обробки насіння, але є й інші варіанти його використання.
Як ми вже писали, німецькі науковці проводять експерименти з одним із природних цукрів – дезокси-седогептулозою (7dSh). У боротьбі з бур’янами ця речовина, яка є продуктом життєдіяльності бактерії Synechococcus elongatus, виявилася не гіршою за гліфосат і водночас не шкідливою для довкілля. Тепер вчені намагаються розробити на її основі гербіцид, який було б зручно використовувати в умовах реальних аграрних підприємств.
Утім, звичайним фермерам 7dSh поки що нема, де взяти. Але в сільському господарстві можна використовувати й інші цукри, з яких найпоширенішим є звичайна сахароза (цукроза) – дисахарид, утворений з молекул глюкози й фруктози. До речовини, яка вже давно є невід’ємним інгредієнтом кондитерських виробів та різної консервації, яку додають для смаку до ліків і навіть ковбасних виробів, використовують для виробництва спирту тощо, пильно придивляються фермери, агрономи й виробники різних препаратів для аграрного сектору.
Власне, сахароза не є чимось чужим для представників флори – її синтез відбувається в клітинах всіх зелених рослин. Найбільше її утворюється в цукрових буряках і цукровій тростині, з яких цукор і виготовляють для харчової промисловості та інших галузей, в тому числі й для аграрного виробництва.
Зокрема, в сільському господарстві зараз широко використовують прилипачі – препарати, які змішують з інсектицидами, фунгіцидами, добривами для підживлень по листу, тощо. Вони не дають основному препарату стікати з рослин, чим продовжують його дію і, відповідно, підвищують ефективність. Прилипачі бувають різного походження, в тому числі – й на основі цукру. Простіше кажучи, це певним чином підготовлений цукровий сироп. Такі прилипачі випускають, зокрема, для застосування в органічному землеробстві, де не можна використовувати більшість агрохімікатів.
До речі, подібний прилипач можна зробити і в домашніх умовах. Його рецепт може бути корисним, насамперед, для городників чи любителів квітів, які мають у своєму розпорядженні невеличкі площі. Знайти у продажу потрібний фабричний препарат у дрібному упакуванні не завжди вдається, а цукор є на кожній кухні. Щоб зробити прилипач, достатньо розчинити 100 г цукру в 10 літрах води. Ось і все – можна змішувати з пестицидами чи добривами й обробляти рослини.
Але є й інші варіанти використання сахарози, які поки що не досить поширені, або й узагалі перебувають на стадії експериментів. Наприклад, на 32-й Національній конференції з no-till, яка відбулася в нинішньому році в США, один із фермерів поділився досвідом застосування звичайного харчового цукру для обробки насіння рослин перед сівбою.
Так, в одному з експериментів господар разом з насінням кукурудзи вносив у борозни сухий сипучий цукор. Виявилося, що рослини на такому полі краще розвивалися й дали прибавку до врожаю.
Інший фермер провів подібний експеримент з горохом, обробивши його насіння одночасно інокулянтом і цукровим сиропом. Таким посівним матеріалом він засіяв частину своїх площ. На решті поля було висіяне насіння, оброблене без використання цукру. За спостереженнями аграрія, з «підсолодженого» посівного матеріалу розвинулися більші за розміром рослини. Вони дали й кращий врожай, ніж вирощені за звичною технологією. Отримана прибавка продукції дозволила повністю компенсувати витрати на придбання цукру і дала додатковий прибуток.
Утім, американські фермери далеко не першими вирішили спробувати підвищити врожайність за допомогою сахарози. Набагато раніше почали з нею експериментувати наші вітчизняні дачники й городники. Вони використовують підсолоджену воду або й сухий цукор в якості підживлення для рослин. Ті, хто вже випробував такий прийом, стверджують, що речовина позитивно впливає на розвиток розсади різних культур та на кімнатні рослини.
Але, як то часто буває з народними способами, не перевіреними науково, точного рецепту такого домашнього препарату не існує. Щоб підживити розсаду, в одному з варіантів рекомендують додавати дві чайні ложки цукру на літр води. В іншому варіанті в літр води радять покласти одну-дві столові ложки цукру. Зрозуміло, що різниця в дозуванні досить суттєва. Тож, перш ніж почати користуватися будь-яким з них на всій розсаді, варто поекспериментувати на кількох рослинах.
Отриманим розчином поливають рослини один-два рази на місяць, замінивши на таке підживлення один стандартний полив звичайною водою.
Щоб підвищити ефективність описаного методу, деякі городники поєднують його з використанням мікробіологічних препаратів. Вважається, що рослини краще засвоюють цукор в присутності вуглекислого газу. А вуглекислий газ в процесі своєї життєдіяльності виділяють мікроорганізми. Власне, внесення їх в ґрунт після поливу солодким розчином, викликає бродіння з виділенням того самого вуглекислого газу. Щоб отримати такий ефект, в літрі води розчиняють 1 г дріжджів або трохи одного з популярних в городників біопрепарату на кшталт «емок» чи подібних. Таким розчином рослини поливають відразу після підживлення розчином цукру.
Ще один рецепт: додати до літра теплої води чайну ложку цукру і 1 г дріжджів. Дати настоятися, а потім полити кімнатні рослини з розрахунку 50 мл розчину на кілограм ґрунту в горщику.
Можна й не виготовляти розчин, а просто насипати трохи сухого цукру-піску на поверхню землі навколо рослин, а потім полити водою.
Прихильники підживлення сахарозою запевняють, що вона допомагає отримати міцнішу розсаду з більшою зеленою масою, яка краще вкорінюється після пересаджування у відкритий ґрунт. Також цукор дозволяє зменшити вплив несприятливих факторів, таких як нестача світла, взимку й ранньої весни, що актуально не тільки для розсади, а й для кімнатних рослин.
Проте, таку думку поділяють далеко не всі городники чи фермери. Противники «солодкого» добрива вважають, що коріння погано всмоктує сахарозу, або ця речовина й зовсім здатна заблокувати поглинання рослиною будь-яких рідин. Отже, на їх думку, підживлення харчовим цукром може не стимулювати розвиток розсади, а, навпаки, сповільнити його чи навіть призвести до загибелі рослин.
Мабуть, треба зважати на думки й тих, хто використовує цукор, і їхніх опонентів. Тим більше, що результати можуть відрізнятися залежно від виду культури, характеристик ґрунту, внесення інших препаратів і ще багатьох факторів. А тому – застосовувати не підтверджені аграрною наукою методи треба виважено й обережно, щоб не втратити врожай.
Напевно, дослідження використання сахарози для підвищення врожайності триватимуть і надалі. Так, цікаво буде дізнатися, чи застосування її на полях американських фермерів й надалі даватиме такий самий результат, як і в перших їх експериментах. Але вже зрозуміло, що різні цукри мають перспективи для сільськогосподарської галузі на рівні з іншими групами речовин і можуть принести чимало користі фермерам, водночас не завдаючи шкоди природі.
SOYLIPS®. Мінімальна абортація – максимальний урожай
Віддані своїй справі сільгоспвиробники завжди шукають способи підвищити врожайність та якість своїх культур. І ось наша відповідь на цей виклик – SOYLIPS® – інноваційний стимулятор росту рослин, розроблений спеціально для сої.
На відміну від інших стимуляторів росту, він працює в гармонії з біологічними особливостями сої. Рослини піддаються численним стресам, які суттєво впливають на їх продуктивність. До найбільш поширених факторів, здатних викликати у рослин стрес, належать: екстремальні температури (як низькі, так і високі), нестача вологи (посуха), надлишок води в ґрунті, надмірне засолення ґрунтів, низька або надмірна освітленість, вплив фітопатогенів (бактерій та грибків), ультрафіолетова радіація, вплив іонів важких металів. Застосування хімічних препаратів також спричиняє стрес для рослин. Здебільшого реакцією рослин на стресові чинники є пригнічення розвитку, зміна кольору листя, опадання квіток, плодів. Через стреси рослини недоотримають потрібне живлення, а тому не формують той урожай, потенціал якого був закладений селекціонерами. Втрата врожаю сої може статися через незапліднення квіток або через абортацію квіток і бобів. Щоб абортувати зайві боби або квітки, рослина починає виробляти етилен – гормон старіння, який блокує судини, що забезпечують квітки живленням. Діючі речовини стимулятора SOYLIPS® розблоковують ферментативні процеси, які були зупинені стресовими чинниками, та посилюють синтез речовин, які борються з наслідками стресу, у такий спосіб знижуючи кількість абортованих квіток та зав’язі.
Потреба в елементах живлення сої визначається її біологічними особливостями. На початку вегетації рослини розвиваються повільно. У період від появи сходів до цвітіння потрібно небагато елементів живлення: 18% азоту, 15% фосфору і 25% калію. З наближенням фази цвітіння вимоги культури до умов живлення зростають. У період від цвітіння до масового наливання бобів спостерігається найбільша потреба в елементах живлення: рослини поглинають 65% загального виносу врожаєм. Саме тому застосування у фазу бутонізації та на початку цвітіння продукту SOYLIPS® нормою лише 50 мл/га активізує процеси споживання та засвоєння поживних елементів і вологи клітинами твірної тканини, забезпечуючи максимальну ефективність проходження фізіологічних процесів і швидке зростання бобів сої.
Враховуючи важливість сої як культури в сільському господарстві, такий продукт, як SOYLIPS®, що сприяє її продуктивності та врожайності, є цінним інструментом для фермерів та виробників. Не дозволяйте стресу та небажаним умовам обмежувати ваш врожай. Оберіть SOYLIPS® – ваш ключ до максимального врожаю сої та стабільного успіху вашого господарства.
Компанія DOLINA презентує спеціалізований стимулятор росту для ріпаку «CROSSLIPS»
Шановні аграрії!
Ми раді повідомити вас про новий крок у сфері агротехнологій, що відкриває нові горизонти для зростання вашого бізнесу. Компанія «DOLINA» з надзвичайним задоволенням представляє вам своє останнє досягнення – спеціалізований стимулятор росту для ріпаку під назвою CROSSLIPS®.
Цей продукт – результат довгого та пильного дослідження наших науковців у сфері рослинництва. CROSSLIPS® – це не лише стимулятор росту, він є новаторським кроком у напрямку збільшення врожайності та покращення якості вирощених культур.
ОСНОВНОЮ СПОЖИВЧОЮ ВЛАСТИВІСТЮ ПРЕПАРАТУ CROSSLIPS® Є ЗБІЛЬШЕННЯ КІЛЬКОСТІ СТРУЧКІВ НА РОСЛИНАХ РІПАКУ. Його унікальна формула містить синтетичні аналоги природних регуляторів росту, які активують ключові фізіологічні процеси у рослин. Ці речовини утворюються в процесах обміну і потрібні в дуже незначних кількостях для запуску та регуляції фізіологічних і генетичних програм рослин. Рослинні регулятори росту формуються в певних тканинах рослин і транспортуються в інші органи та тканини, впливаючи на такі фізіологічні процеси, як: зростання, розвиток, плодоутворення та адаптація до факторів довкілля.
Найважливіше, що активні компоненти CROSSLIPS® взаємодіють із клітинами рослин, сприяючи їхній оптимальній роботі та збільшенню продуктивності. Вони знищують негативний вплив абсцизової кислоти, яка пригнічує ріст та метаболізм рослин. Абсцизова кислота перебуває в усіх органах і тканинах рослини та може синтезуватися в багатьох із них: листі, корінні, насінні. Вона пригнічує транспірацію вологи в умовах посухи, а також активізує опадання квіток та плодів рослин.
Застосування стимулятора CROSSLIPS® вирізняється не лише його ефективністю, але й простотою в застосуванні. Він легко впроваджується в вашу сівозміну та не вимагає складних технічних навичок для використання. Норма застосування препарату лише 50 мл/га у фазу великого бутона – початок цвітіння.
Не гайте часу та переходьте на новий рівень вирощування ріпаку разом із CROSSLIPS®. Дозвольте вашим культурам процвітати під нашим керівництвом. Відкрийте для себе майбутнє аграрної промисловості вже сьогодні!
Запитуйте про CROSSLIPS® у вашого місцевого представника компанії «DOLINA» та забезпечте своєму господарству перевагу, на яку воно заслуговує.
Стимулятори росту зернових культур: пошук ефективних рішень для підвищення врожайності
У сучасних умовах сільськогосподарського виробництва ключове значення має пошук інноваційних методів та засобів для підвищення врожайності зернових культур. Одним із перспективних напрямків виконання цього завдання є використання стимуляторів росту рослин.
Під час вирощування зернових культур в Україні з’являється низка проблем, які впливають на врожайність та ефективність сільськогосподарського виробництва. Деякі з головних проблем у цьому контексті включають:
1. Кліматичні фактори: Україна перебуває в зоні переходу від помірного до континентального клімату, що може призводити до екстремальних погодних умов, таких як посухи, заморозки або зливи. Це може негативно впливати на врожайність зернових культур.
2. Недостатній рівень механізації: у сільському господарстві деякі селекційні та технологічні інновації не завжди швидко впроваджуються через високі витрати на сучасне обладнання та техніку. Недостатній рівень механізації може обмежувати ефективність вирощування зернових культур.
3. Проблеми з ринками збуту: фермери часто стикаються з проблемами збуту своєї продукції через низькі ціни на зерно, високі витрати на вирощування та конкуренцію на світовому ринку. Недостатній доступ до ефективних ринків може обмежувати прибутковість господарств.
4. Екологічні питання: використання хімічних добрив та пестицидів може мати негативний вплив на довкілля та здоров’я людей. Потрібно розвивати та впроваджувати екологічно безпечні методи вирощування.
Розв’язання цих проблем вимагає комплексного підходу, який включає сучасні технології, наукові дослідження, підтримку фермерів та впровадження сталих практик у сільське господарство.
GRAINLIPS® – спеціалізований стимулятор росту рослин зернових культур виробництва компанії DOLINA, належить до групи екзогенних стимуляторів, тобто синтетичних речовин, отриманих внаслідок органічного синтезу. Діючі речовини GRAINLIPS® беруть участь в обміні речовин та активізують процеси росту та розвитку, стимулюють формування нових органів рослин, позитивно впливають на ріст колосу та покращують його структуру завдяки збільшенню кількісних та вагових показників.
GRAINLIPS® підвищує вміст розчинних олігоцукрів у вузлах кущіння на 2-3 %, які, залежно від наявності чи відсутності негативних температур та їх критичних значень (зворотні весняні приморозки), можуть змінювати свою приналежність, поступово перетворюючись у моноцукри. Так, складні цукри перетворюються на моноцукри, які є основним компонентом захисту від загибелі в період морозів, підвищуючи їх вміст до 20-25 % у перерахунку на сухі речовини. За оптимальних погодних умов олігоцукри надалі використовуються рослиною як проміжні продукти фотосинтезу для синтезу високомолекулярних органічних сполук (білків, жирів, інших вуглеводнів), які слугують будівельним матеріалом для репродуктивних органів, а саме під час формування колосу, а також витрачаються під час дихання.
Активний розвиток кореневої системи та збільшення її біомаси покращують режим мінерального живлення рослин та збільшують його площу, завдяки чому формується більша кількість колосових горбиків у відповідну фазу розвитку. Змінює архітектоніку колосу, а саме його довжину, тобто збільшує продуктивність через збільшення кількості колосків на 10-15 %, що підвищує кількість та масу зерен з 1-го колосу.
Також підвищує масу 1000 зерен завдяки формуванню великого листкового апарату з високим фотосинтетичним потенціалом, який забезпечує зерно у період формування та наливу поживними речовинами та вмістом вуглеводів у стеблі, які переносяться до зерен у період дозрівання, а також збільшує кількість енергії, яка потрібна на процеси розвитку зародків та ендосперми зерен внаслідок перерозподілу асимілятів з листя і стебел у зерна, що достигають.
GRAINLIPS® застосовується на зернових колосових культурах у фази весняне кущення – початок виходу в трубку нормою 100 мл/га.
GRAINLIPS – це ваш партнер для досягнення високих врожаїв та стабільного успіху в агросекторі. Започаткуйте нову еру вирощування з GRAINLIPS – вашим ключем до процвітання та відмінних результатів завдяки збільшенню кількості та маси зерна.
Компанія DOLINA презентує нову спеціалізовану лінійку стимуляторів росту рослин
У сучасному сільському господарстві України, де висока продуктивність та якість врожаю є критичними, використання стимуляторів росту рослин стає невіддільною частиною агротехніки. З плином часу відбувалася поступова еволюція цих засобів – від загальних до спеціалізованих, налаштованих на конкретні культури та їх особливі потреби.
Початковий етап використання стимуляторів росту в Україні характеризувався застосуванням загальних препаратів, які мали універсальний вплив на більшість сільськогосподарських культур. Ці засоби підвищували стійкість рослин до стресових умов, покращували фотосинтез, забезпечували більш ефективне використання поживних речовин тощо.
З розвитком сільськогосподарської науки та досліджень з’явилася потреба у створенні спеціалізованих стимуляторів росту, призначених для конкретних культур. Такі препарати враховують особливості фізіології кожної рослини, реалізуючи її потенціал.
Компанія DOLINA, яка завжди була в епіцентрі інновацій, починаючи з 2022 року здійснює на ринку власну унікальну прогресивну стратегію iDOL, яка полягає у створенні продуктів із простою та зрозумілою логікою споживчих властивостей. Як результат, DOLINA представляє нову лінійку спеціалізованих стимуляторів росту рослин, спрямованих на максимізацію врожайності та покращення якості сільськогосподарської продукції завдяки винятковим для кожної культури властивостям. До нової лінійки стимуляторів росту входять:
1. CROSSLIPS® – спеціалізований стимулятор росту для озимого та ярого ріпаку. Пріоритетна властивість – збільшує кількість стручків на рослині. Фази внесення: великого бутону-початок цвітіння (максимально ефективно ВВСН 55-59). 1 внесення, нормою 50 мл/га.
2. SOYLIPS® – спеціалізований стимулятор росту для сої. Пріоритетна властивість – знижує кількість абортованих квіток та зав’язі. Фази внесення: бутонізація-початок цвітіння (максимально ефективно ВВСН 55-59). 1 внесення, нормою 50 мл/га.
3. GRAINLIPS® – спеціалізований стимулятор росту для зернових колосових культур. Пріоритетна властивість – підвищує кількість та масу зерен у колосі. Фази внесення: весняне кущіння-початок виходу в трубку. 1 внесення, нормою 100 мл/га.
4. SWEETLIPS® – спеціалізований стимулятор росту для цукрових буряків. Пріоритетна властивість – збільшує вихід цукру з га. Фази внесення: 4-6 листків-змикання листків у міжряддях (10-12 листків). 1-3 внесення, нормою 200-500 мл/га.
5. FRUITLIPS® – спеціалізований стимулятор росту для плодових та ягідних культур, винограду. Пріоритетна властивість – удосконалює якісні характеристики. Фази внесення: залежно від культури – до цвітіння, після цвітіння, ріст плодів або налив ягід. 1-3 внесення, нормою 500 мл/га.
Систематичні щорічні дослідження діючих речовин, які розпочалися у 2001 році та проводилися у всіх кліматичних зонах України на основних типах ґрунтів на 36 культурах, дозволили створити ці продукти. Принцип спеціалізації стимуляторів базується на законах фармакокінетики та фармакодинаміки, тобто створені продукти оптимальні за кількісними та якісними характеристиками складових для кожної культури. Фахівцям компанії DOLINA вдалося досягти балансу «доза-ефект» – незалежно від того, за яким механізмом реалізується ефект від діючих речовин (зв’язуванням із рецепторами або хімічною взаємодією), його дія визначається концентрацією на місці впливу.
Нова лінійка спеціалізованих стимуляторів росту від компанії DOLINA відкриває нові перспективи для сільськогосподарського виробництва в Україні. Індивідуалізований підхід, передові технології та екологічна безпека роблять їх незамінними інструментами для сучасного фермера, який прагне досягти високих показників якості та врожайності своєї продукції.
Збирати фрукти допоможуть летючі роботи
Безпілотні літальні апарати в сільському господарстві вже стали досить звичною технікою. За їх допомогою визначають площу і межі земельних ділянок, здійснюють моніторинг посівів, проводять обробіток полів гербіцидами тощо. Проте, є сфера, де повітряні дрони ще не надто поширені, але їх використання має гарні перспективи. Йдеться про збирання врожаю.
Восени на міжнародній виставці сільськогосподарської техніки Agritechnica 2023, що відбулася в Німеччині, неабиякий інтерес в представників галузі садівництва вчергове викликали автономні летючі роботи ізраїльської компанії Tevel Aerobotics Technologies для збирання фруктів. Вони повністю автоматизують трудомісткий процес, компенсуючи нестачу робочої сили й демонструючи високу якість виконання завдань.
До складу комплексу для збирання врожаю входить мобільна базова станція та вісім летючих автономних роботів Flying Autonomous Robots (FAR).
Як зазначають в компанії, дрони працюють на основі використання штучного інтелекту, комп’ютерного зору та алгоритмів машинного навчання. Вони вміють не лише відрізняти фрукти від листя й гілок, але й визначати ступінь іх стиглості. Таким чином, роботи збирають плоди в оптимальні терміни достигання, що гарантує продукцію з найкращими смаковими характеристиками.
Роботи здатні збирати фрукти вагою від 50 г до 700 г. У списку плодів, з якими вони працюють, – яблука, груші, сливи, персики, абрикоси й нектарини.
Літальні апарати мають вакуумні маніпулятори, які дозволяють їм знімати фрукти з гілок точно й обережно. Тому серед зібраного врожаю практично не буває пошкоджених плодів, навіть якщо йдеться про такі ніжні, як абрикоси чи персики. А завдяки невеликим розмірам та захищеним сіткою пропелерам, дрони здатні діставатися важкодоступних місць у кроні дерева.
Летючі роботи Tevel збирають фрукти в саду компанії Unifrutti в Чилі.
Але функції комплексу не вичерпуються лише зриванням фруктів і складанням їх у ємність на базовій станції. Оператор, який дистанційно керує процесом за допомогою мобільного додатку, в режимі реального часу отримує багато інформації про врожай. Зокрема, в будь-який момент він може дізнатися про загальну кількість зібраного врожаю в контейнері, вагу, розмір і колір кожного з плодів та всіх загалом, розподіл їх за цими показниками у відсотках, точний час і геолокацію збору, а також отримати дані щодо виявлених на фруктах симптомів захворювань. Така інформація стане в пригоді, наприклад, під час подальшого сортування й пакування врожаю, визначення його цільового призначення, наявності в саду інфекцій тощо.
Використання роботизованої системи допомагає вирішити й ряд супутніх проблем, з якими стикаються власники садів. Зокрема, зараз в багатьох країнах галузь відчуває брак працівників. За оцінками аналітиків, якщо нинішня тенденція зберігатиметься й надалі, через два десятиліття бракуватиме до п’яти мільйонів збирачів фруктів. Що й не дивно, адже така робота – здебільшого сезонна, важка фізично й не надто добре оплачувана.
Крім того, на відміну від людей, летючі дрони можуть однаково ефективно працювати і вдень, і вночі. Тому комплекс розрахований на експлуатацію в режимі 24/7. Якщо навіть взяти за основу для розрахунків однакову продуктивність людини й робота, то один комплекс з вісьмома дронами, працюючи три зміни на добу по вісім годин, може замінити 24 працівники. Потрібен лише один оператор в кожну зміну, який дистанційно стежить за роботою збирального комплексу і коригує її за допомогою додатку в електронному пристрої.
Отже, працівників потрібно набагато менше, і вони виконують вже не фізичну, а інтелектуальну роботу. До речі, розробники запевняють, що навчитися керувати системою з летючими дронами неважко, а для опанування програми не потрібно багато часу. До того ж, долучитися до такої роботи у разі потреби може й сам фермер.
Також використання роботів оптимізує логістику. Адже, розпізнаючи ступінь стиглості плодів, штучний інтелект може визначити, з яких дерев треба зривати фрукти в першу чергу, а до яких можна дістатися пізніше. Відповідно, з’являється можливість заздалегідь розрахувати маршрут для вивезення врожаю.
Генеральний директор Tevel Янів Маор демонструє дрон для збирання фруктів.
Цілодобова праця роботів дозволяє скоротити період збору врожаю та уникнути втрат через перестигання й опадання фруктів. А такі втрати теж є великою проблемою. Адже, за підрахунками експертів ринку, зараз понад 10% вирощеного в світі врожаю плодів залишається незібраним, через що фермери щорічно недоотримують білизько 30 мільярдів доларів США.
Комплекс може працювати на різних видах енергоносіїв. Зараз для роботи наземної базової станції використовують газ або електроенергію. Оскільки немає потреби в тому, щоб дрони відлетали від неї на велику відстань, вони не оснащені окремими батареями й живляться від станції. Таке рішення дозволяє подовжити час їх роботи, який залежить лише від наявності енергоносія в наземному модулі. Також станція забезпечує й вакуум у робочих органах літальних апаратів.
Компанія Tevel Aerobotics Technologies почала створювати летючі роботи для збирання фруктів у 2017 році. З того часу вона отримала 11 патентів в різних країнах та чимало нагород конкурсів та виставок в галузі сільського господарства й робототехніки. Tevel співпрацює з іншими компаніями, наприклад, з італійською Darwin Harvesting Group, яка розробляє наземні збиральні платформи, японською Kubota, що має великий досвід створення автономної аграрної техніки та програмних рішень для неї, тощо.
Зараз летючі дрони підприємства працюють у садах в Ізраїлі, США, Чилі, Італії та інших країнах. Фермери вже оцінили переваги такої техніки. Наприклад, її використовують в компанії Unifrutti Group, яка є одним з основних глобальних гравців на ринку свіжих фруктів, маючи понад 14 тис. га землі на трьох континентах та виробляючи близько 560 тис. т продукції садів щороку.
– Ми в Unifrutti дуже раді прийняти передову технологію автономного збирання врожаю Tevel, – говорить генеральний директор компанії Unifrutti в Чилі Герман Ілланес. – Оскільки така техніка відіграватиме життєво важливу роль у майбутньому Unifrutti та нашої галузі, ми розглядаємо це партнерство з Tevel як значну інвестицію в майбутнє фруктової промисловості. Разом ми рухаємо прогрес і встановлюємо нові стандарти досконалості.
Звісно, існують і інші варіанти роботів для збирання плодів. Здебільшого наземні модулі такої техніки оснащені прикріпленими до них маніпуляторами. Однак їх використання має певні обмеження. Як правило, маніпулятор може дотягнутися не до всіх плодів, а також працює повільніше, ніж летючі дрони. Але, залежно від потреб і умов господарства, затребуваними можуть бути різні технології, як наземні, так і повітряні.
Одне зрозуміло точно: роботи стають дедалі звичнішими й аграрна галузь використовуватиме їх у все більшій кількості та на все нових напрямах.
Погода в грудні перешкоджає поширенню гризунів
В грудні склалися несприятливі погодні умови для життєдіяльності мишоподібних гризунів – шкідників сільськогосподарських культур. Про це повідомили в Держпродспоживслужбі.
За даними моніторингу, проведеного державними фітосанітарними інспекторами, на переважній більшості території України склалися погодні умови, що перешкоджають поширенню мишоподібних гризунів в сільгоспугіддях. Зокрема, послаблення живлення та пригнічення життєдіяльності мишоподібних гризунів відбувається через коливання температури, опади у вигляді дощу та мокрого снігу, перезволоження ґрунту, затоплення жилих нір, утворення льодової кірки. Всі ці фактори призводять і до загибелі звірків, яка відмічена на рівні 7–14% їх популяції.
Зараз на більшості території країни у посівах озимих зернових культур та ріпаку інспектори нарахували 1–2 жилих колоній на гектар. Лише у Волинській, Дніпропетровській, Запорізькій, Київській, Харківській та Чернівецькій областях в окремих осередках на полях з озиминою можна зустріти 3–4 жилих колоній на гектар. Колонії розташовані переважно біля лісосмуг. Шкодочинність гризунів проявляється у слабкому ступені.
У посівах багаторічних трав, садах, на неорних землях, у полях після просапних культур фахівці Держпродспоживслужби виявили по 2–3, в ряді осередків у Волинській, Дніпропетровській, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Київській, Одеській, Харківській, Чернівецькій та Хмельницькій областях – 4–6 жилих колоній на гектар.
Видовий склад мишоподібних гризунів представлений переважно полівкою звичайною, мишами лісовою та хатньою.
Експерти попереджають, що, хоча зараз для гризунів склалися несприятливі погодні умови, поліпшення їх у подальшому навіть на нетривалий час призведе до швидкого відновлення популяції. Адже ці тварини мають високу плодючість та здатність до покращання фізіологічного стану.
Сприятиме підвищенню чисельності та шкідливості мишоподібних гризунів, передусім в озимині, встановлення стійкого снігового покриву, під яким, за наявності достатньої кількості корму, вони продовжуватимуть розмноження.
Отже, необхідно продовжувати моніторинг і вживати заходи зі знищення гризунів, якщо їх щільність перевищить 3–5 колоній на гектар. Здійснюють це, використовуючи родентициди, але обов’язково з дотриманням правил поводження з такими препаратами. Зокрема, вносити їх необхідно в жилі нори, не допускаючи розсипання по поверхні поля, де до отрути матимуть доступ птахи, мисливські види звірів або навіть свійська худоба.
За оперативною інформацією Головних управлінь Держпродспоживслужби в областях, станом на 21 грудня, проти мишоподібних гризунів в країні оброблено 345,7 тис. га сільськогосподарських угідь. Зокрема, такі роботи проведено на 188,4 тис. га озимих зернових культур, на 132,7 тис. га озимого ріпаку, на 13,9 тис. га посівів багаторічних трав, на 10,7 тис. га інших культур.
Із загальної площі, де проведено обробку проти мишоподібних гризунів, хімічний метод використано на 284,4 тис. га, біологічний – на 61,3 тис. га.
На озимині розвиваються грибні хвороби
Умови цьогорічної осені сприятливі як для вегетації озимих культур, так і для розвитку на них ряду захворювань. Про це повідомили в Національній академії аграрних наук.
Як йдеться в Аналітичній довідці про агрометеорологічні умови та стан посівів сільськогосподарських культур в Україні, озимина переважно перебуває в доброму стані. Адже агрометеорологічні умови, які склалися восени, зокрема, у першій декаді листопада, були сприятливими для вегетації озимих культур через підвищений порівняно із середніми багаторічними значеннями температурний режим та оптимальні умови вологозабезпечення.
Середня температура повітря з 1 по 10 листопада була в межах від +8,5 до +12 градусів, що на 3,9–6,6 градусів вище норми. Максимальна температура повітря зафіксована на відмітках від 13,9 до 18 градусів тепла, мінімальна у найхолодніші ночі – від +2 до +6 градусів. Температура ґрунту на глибині 10 см становила від 9,6 до 9,8 градусів тепла.
Опади різної інтенсивності (від слабких і помірних – до злив) спостерігалися маже на всій території країни. За повідомленнями наукових установ НААН, на переважній території Львівської області їх кількість становила 5–7 мм, у Київській області – 8–16 мм, у Житомирській – 16–18 мм.
За інформацією ННЦ «Інститут землеробства НААН», завдяки таким погодним умовам рослини озимих зернових – пшениці, тритикале, жита, ячменю на переважній більшості території країни мають добрий стан і перебувають у фазі кущення.
Рослини ріпаку озимого перебувають у фазі формування розетки.
Такі фази розвитку є оптимальними для входження культур в зиму.
Водночас, через теплу затяжну осінь та достатню вологість повітря, склалися оптимальні умови для розвитку у посівах озимих зернових культур хвороб, які викликають патогенні гриби, зокрема, септоріозу та плямистостей листя.
Так, за даними Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН, відзначено ураження септоріозом 0,7–1,7% рослин в ранніх посівах пшениці озимої.
На 0,5–1,5% рослин ячменю озимого виявлений ринхоспоріоз.
В посівах ріпаку озимого ураження альтернаріозом становить 7–9%, пероноспорозом ‒ 9–10%, фомозом ‒ 4–6 %.
Тепла осінь сприяла поширенню шкідників
На зернових культурах і ріпаку відмічено зростання кількості шкідників. Про це повідомили в Держпродспоживслужбі.
Через теплу погоду на сходах озимих зернових культур активно поширюються шведські, чорна пшенична, гессенська злакові мухи, попелиці, цикадки, хлібні блішки.
На озимині, яку посіяли після стерньових попередників, у Дніпропетровській, Запорізькій, Полтавській, Сумській областях розвиваються та шкодять личинки хлібної жужелиці та гусениці озимої совки. Їх чисельність – 0,5–2 екземпляри на квадратний метр. Ними пошкоджено до 4% рослин.
В усіх агрокліматичних зонах країни на посівах кукурудзи виявлені гусениці стеблового (кукурудзяного) метелика. Вони пошкодили від 4 до 18% рослин та від 3 до 13% качанів. Гусениці стеблового кукурудзяного метелика вже закінчили живлення і, переважно, зосередилися в нижній частині стебла.
Суха тепла погода також сприяла розвитку хрестоцвітих блішок на озимому ріпаку, які за чисельності від 1–3 до 4–5 особин на квадратний метр (Волинська, Сумська області) пошкодили від 1 до 8 рослин у слабкому та середньому ступені. У Запорізькій області осередково пошкоджено до 18% рослин.
Несправжні гусениці ріпакового пильщика зустрічаються у кількості 0,5–3 екземпляри на квадратний метр, ними пошкоджено до 10% рослин.
Також на озимому ріпаку подекуди шкодять ріпаковий листкоїд, капустяна попелиця, білокрилка, гусениці озимої, листогризучих совок та біланів.
Крім шкідників, в посівах виявлені хвороби.
Зокрема, у Дніпропетровській області на сходах озимої пшениці відмічено поодинокі прояви септоріозу, борошнистої роси, у Львівській – кореневих гнилей.
На 3–7% качанів кукурудзи розвиваються фузаріоз, подекуди бактеріоз та сіра гниль.
У посівах озимого ріпаку відмічається ураження 1–7% рослин альтернаріозом, пероноспорозом, фомозом, циліндроспоріозом, білою плямистістю.
У Поліссі та Лісостепу на незібраних площах цукрових буряків виявлено ураження церкоспорозом, борошнистою росою, пероноспорозом, рамуляріозом, вірусною мозаїкою 5–22% рослин. На 1–4% коренеплодів знайдено паршу звичайну та пояскову, гнилі суху та хвостову, дуплистість.
Експерти Держпродспоживслужби радять також звернути увагу на те, що погодні умови нинішньої осені та достатня кормова база сприяють незначному зростанню щільності популяції мишоподібних гризунів. Ріст чисельності та міграція цих шкідників спостерігається повсюди. Тому треба стежити за змінами їх кількості на полях та вчасно вживати заходів із запобігання подальшому поширенню.
Зараз на гектарі озимих ріпаку, подекуди пшениці виявлено по 1–3 жилих колонії гризунів. Переважно вони знаходяться в крайових смугах полів. У посівах багаторічних трав, на неорних землях, узбіччях, в лісосмугах, полях після кукурудзи, соняшнику, овочевих культур виявляли від 1–3 до 4–6 (Вінницька, Волинська, Івано-Франківська, Закарпатська, Житомирська, Львівська, Полтавська, Черкаська області) колоній на гектарі, в кожній з яких від 2 до 6 жилих нір.
У Держпродспоживслужбі нагадують, що наявність 3–5 і більше жилих колоній мишоподібних гризунів на гектарі посіву свідчить про загрозу суттєвих пошкоджень рослин та вимагає застосування родентицидів.
Біопестициди: чи варто заміняти ними «хімію»
Останніми роками аграрії в різних куточках світу дедалі частіше використовують біопестициди замість звичних хімічних препаратів. Пропонуємо розібратися, чим біологічні засоби захисту рослин привертають увагу таких сільгоспвиробників, і чи варто наслідувати їх приклад.
Все більше людей у світі починає розуміти, що надмірна хімізація сільського господарства призводить до великої кількості проблем. Адже хімічні препарати, особливо – засоби захисту рослин (ЗЗР), містять речовини, що, тією чи іншою мірою, шкідливі для організму людини й домашніх тварин. Негативно впливають вони й на навколишнє середовище, в тому числі – на стан грунту, води, біорізноманіття тощо. В кінцевому підсумку, забруднення довкілля, знову ж таки, позначається на благополуччі людей.
З іншого боку, ведення сучасного великотоварного сільського господарства практично неможливе без застосування ЗЗР.
Звісно, існують різноманітні системи біологічного землеробства, використання яких сприяє створенню більш-менш сталих агробіоценозів. В них, за рахунок достатньо великого біорізноманіття, встановлюється біологічна рівновага, коли корисні організми стримують поширення шкідливих.
Утім, досягти такого результату можна лише за кілька років напруженої роботи й суворого дотримання відповідних технологій. Але навіть в таких господарствах деякі культури, наприклад, ріпак, через велику кількість шкідників і хвороб неможливо вирощувати без застосування ЗЗР. Що вже казати про тих, хто лише розпочинає свій шлях до органічного виробництва. А як бути, наприклад, тим, хто хоче знизити хімічне навантаження на свої угіддя, водночас не відмовляючись повністю від конвенційного сільського господарства? До того ж, і сучасний курс на «зелену економіку» змушує все більше виробників замислюватися про альтернативи синтетичним ЗЗР.
На допомогу аграріям, які зацікавлені в біологізації землеробства, прийдуть біопрепарати, в тому числі – біопестициди.
«Вбивці зарази» з приставкою «біо»
За найбільш поширеним визначенням, пестицидами називають хімічні речовини, призначені для знищення різноманітних шкідливих організмів. Про це говорить і походження самої назви від латинських слів pestis – «зараза» й caedo – «вбивати». Залежно від того, на які саме організми діють такі речовини, розрізняють інсектициди – препарати для знищення комах-шкідників; акарициди – для боротьби з кліщами; фунгіциди – препарати, що використовують проти патогенних грибів; гербіциди – проти бур’янів; зооциди – проти теплокровних тварин, в тому числі родентициди – для боротьби з шкідливими гризунами, авіциди – для боротьби з птахами; нематоциди – проти нематод, тощо.
Біопестициди також використовують для боротьби зі шкідливими організмами, але, на відміну від звичайних пестицидів, більшість таких препаратів не є продуктами хімічного синтезу, а головне – не мають негативного впливу на людей, довкілля й корисну флору та фауну. Як правило, так називають речовини, які є складовими живих організмів або продуктами їх життєдіяльності. Іноді до біопестицидів зараховують і самі живі організми, і синтетичні аналоги природних речовин, і деякі мінерали, тощо. Так відбувається тому, що єдиного визначення чи загальновизнаної класифікації зараз не існує – вони залежать від законодавства конкретних країн.
Наприклад, відповідно до документів, ухвалених Єврокомісією, в Євросоюзі біопестицидами називають препарати, створені за допомогою мікроорганізмів або з натуральних продуктів.
Агентство з охорони навколишнього середовища США (EPA) визначає біопестициди як речовини, що зустрічаються в природі й контролюють шкідників; мікроорганізми, які контролюють шкідників; речовини, які виробляють рослини за рахунок вбудованих генетичних матеріалів.
Тобто, в Сполучених Штатах до цієї групи ЗЗР віднесені також генномодифіковані рослини, які самі виробляють токсини, що вбивають шкідників.
Однак біохімічними пестицидами, які синтезують живі організми, тут вважають лише речовини, які контролюють шкідників, але не мають токсичної дії. До них належать, зокрема, феромони, що використовують для запобігання паруванню комах, ароматичні речовини, які застосовують у пастках для них, олії, що заважають їм дихати.
В рф держстандарт зазначає, що біопестициди – це біологічні ЗЗР для боротьби зі шкідниками культурних рослин, до яких відносять живі об’єкти або природні біологічні високоактивні хімічні речовини, які синтезують живі організми. Виходячи з такого визначення, біопестицидами вважають як мікроорганізми й мікробні препарати, так і феромони або навіть хижих комах.
Міністерство сільського господарства Канади розробило власну класифікацію, згідно з якою до біопестицидів відносять ЗЗР трьох груп:
– мікробіологічні препарати, в складі яких – живі мікроорганізми;
– напівхімічні препарати, які є речовинами органічного походження або їх синтезованими аналогами (наприклад, феромони);
– неконвенційні препарати природного походження на кшталт мильного розчину, настою цибулиння, оцту, цукрової пудри й тому подібних засобів.
Напевно, однією з найбільш детальних є класифікація американського Альянсу виробників біологічних продуктів (ВРІА). Відповідно до неї, біопестициди поділені на дві групи: мікробіологічні препарати й біохімічні препарати.
Своєю чергою, мікробіологічні препарати поділяють на бактеріальні, грибні, нематоди, одноклітинні, віруси й дріжжі.
Біохімічні препарати – це речовини, отримані природним шляхом або їх синтетичні аналоги. До них належить цілий ряд сполук:
– регулятори росту рослин (наприклад, абсцизова кислота, ауксини чи етилен);
– регулятори росту комах, які переривають їх метаморфоз на певній стадії або перешкоджають синтезу хітину, що зрештою призводить до їх загибелі;
– органічні кислоти;
– феромони;
– рослинні екстракти.
Останні відрізняються великим різноманіттям і механізмами дії. Так, серед рослинних екстрактів є наступні:
– регулятори росту комах;
– інгібітори харчування шкідників;
– репеленти;
– конфузанти – принади, за допомогою яких комах заманюють подалі від посівів культурних рослин;
– алелопати – речовини, за допомогою яких рослини пригнічують розвиток інших рослин;
– агенти механічної дії, які викликають пошкодження тих чи інших органів рослин;
– фунгіциди;
– підсилювачі стійкості, що змушують культурні рослини продукувати більше власних речовин, які підвищують стійкість до інфекційних захворювань.
Законодавством України біопреперати, в тому числі й біопестициди, в окрему категорію не виділені. В Законі України «Про пестициди й агрохімікати» наведено лише визначення терміну «пестициди»: «токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкода матеріальним цінностям, а також гризунів, бур’янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічуючих видів риб. Термін «пестициди» включає також засоби захисту рослин».
Не виділені біологічні препарати в окрему категорію і в Державному реєстрі пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. Тому, якщо хтось хоче знайти в ньому саме біопестициди, зробити це нелегко.
Водночас, Держпродспоживслужба України наводить наступну класифікацію біопрепаратів.
Залежно від походження, їх поділяють на бактеріальні (вироблені на основі тих чи інших видів бактерій), грибні (виготовлені на основі грибів – ентомопатогенів і гіперпаразитів), вірусні (на основі ентомопатогенних вірусів).
Залежно від мети, з якою використовують біопрепарати, їх поділяють на такі групи:
– біофунгіциди (препарати живих організмів і продукти їх життєдіяльності, призначені для захисту рослин від хвороб, які викликають гриби);
– біоінсектициди й біоакарициди (вузькоспеціалізовані мікроорганізми та їх специфічні біотоксини направленої дії, призначені для боротьби з дорослими формами й личинками шкодочинних комах і кліщів);
– біологічні інокулянти (живі культури корисних мікроорганізмів, які зазвичай використовують для передпосівного обробітку насіння сільгоспкультур);
– біодеструктори рослинних решток;
– біологічні добрива.
Очевидно, що до біопестицидів за цією класифікацією можна віднести біофунгіциди, біоінсектициди й біоакарициди.
Ринок, що бурхливо розвивається
Зрозуміло, що таке розмаїття визначень і класифікацій вносить певну плутанину до розрахунків, коли експерти намагаються визначити, наскільки у світі чи в окремих країнах поширене використання біопрепаратів, і в тому числі – біопестицидів. Однак всі науковці зазначають, що ринок засобів цієї групи зростає рік до року. Більше того, зараз він переживає бурхливий розвиток.
Так, є дані, що близько десятої частини світового ринку ЗЗР вже припадає на біопестициди, а щорічні темпи приросту їх продажів складають, за різними даними, 15–17%. У 2021 році продажі таких препаратів оцінювали у суму в 4,5 млрд дол. США, а в 2022-му – у 5,3 млрд дол. США. Очікується, що в 2025 році ця цифра перевищить 10 млрд дол. США, а в 2030-му досягне майже 20 млрд дол. США.
Цікаво, що збільшення популярності біопестицидів спостерігається на тлі сповільнення розвитку ринку хімічних пестицидів. Зокрема, в 2020 році приріст продажів останніх становив лише 1%.
Більша частина світового виробництва біопестицидів та комах, призначених для контролю шкідників, – понад 75% – зосереджена в США і Європі. У США акцент зроблений саме на біопестицидах. А у ряді країн Європи активніше використовують хижих або паразитичних комах.
Понад 95% виробництва біологічних ЗЗР у світі припадає на 25 компаній-виробників. Серед них – і великі міжнародні корпорації, що традиційно випускають агрохімікати, але вчасно зорієнтувалися в сучасних тенденціях і вже мають окремі підрозділи з розробки, випробування й виробництва біопестицидів.
Звісно, підприємств, що працюють в галузі, значно більше, і на ринку вже точиться запекла конкурентна боротьба. У багатьох країнах створені асоціації виробників біопрепаратів, що допомагає витримувати конкуренцію. Також допомагають їм і держави, надаючи різноманітну підтримку, в тому числі – розміщенням цільових замовлень.
Зараз найактивніше біопестициди використовують в США, Канаді, країнах Євросоюзу, в Австралії, Новій Зеландії й Китаї. Експерти передбачають, що найближчими роками цей ринок хначною мірою зростатиме за рахунок країн Латинської Америки. Також помітно збільшується застосування біологічних ЗЗР в Африці й Азії.
Біологічні ЗЗР в Україні: між популярністю й забуттям
Натомість в Україні біологічні ЗЗР нині не надто популярні. Навіть навпаки – їх застосування різко зменшилося за останні майже три десятиліття. Так, за даними Держпродспоживслужби, у 1995 році понад 15% всіх угідь, на яких проводили заходи із захисту рослин, були охоплені біологічними методами. А вже у 2020 році біологічні ЗЗР використовували лише на 3,6% площ.
Причин такого становища кілька. Серед них – звичка багатьох агрономів працювати традиційними методами, наявність зручних і зрозумілих схем використання хімічних препаратів на тих чи інших культурах і для боротьби з певними шкодочинними організмами, менша залежність ефективності синтетичних ЗЗР від погодних умов порівняно з біологічними, недостатня увага до біопрепаратів в навчальних програмах сільськогосподарських вишів тощо.
Свою роль зіграли й проблеми з фінасуванням вітчизняної науки в 90-х роках ХХ століття, а також руйнування мережі біофабрик та біолабораторій, яких у 1990 році в Україні працювало 268. Вони випускали біопрепарати на основі бактерій і грибів, а також розмножували ентомофагів. Потужність таких підприємств була досить великою. Наприклад, трихограму у 1980-х роках тут виробляли у такій кількості, що комаху використовували на чверті орних земель України.
А вже у 1991 році понад півтори сотні біофабрик і біолабораторій припинили своє існування. У 2021 році на території країни їх діяло лише 25. І хоча вже з’явилися й успішно розвиваються приватні компанії, що випускають біопрепарати, їх кількість залишається невеликою. За оцінками науковців НААН, загалом у нашій країні в цій галузі працює приблизно півсотні підприємств і установ різних форм власності.
Однак останнім часом позитивна тенденція простежується й у нашій країні. Зокрема, частка біопрепаратів на українському ринку ЗЗР зросла з 1,3% в 2018 році до 8,3% у 2021 році. Отже, можна очікувати, що поступово й українські аграрії почнуть використовувати такі препарати все активніше й на більших площах.
До того ж, можливості для збільшення використання біологічних ЗЗР в нашій країні є. Наприклад, в системі НААН існує Інженерно-технологічний інститут «Біотехніка», на який покладено функції координаційного наукового центру з питань промислових біотехнологій виробництва і використання засобів біологізації рослинництва. Тут створено Колекцію культур мікроорганізмів, в якій їх понад 120 штамів. Така колекція – не просто музей: вона – жива. Тобто, зразки постійно підтримують у життєздатному стані, завдяки чому їх у будь-який час можна використати для розробки й виробництва мікробіологічних препаратів. І інститут постійно над ними працює. Науковці установи розробили ряд біопрепаратів і налагодили виробництво півтора десятка біопестицидів.
Крім того, в ІТІ «Біотехніка» створено Центр маточних культур комах, який слугує основою для виробництва ентомологічних препаратів. Тобто, тут випускають біологічний матеріал кількох видів комах для боротьби зі шкідниками. Серед комах, які вирощують в ІТІ «Біотехніка», – трихограма, золотоочка звичайна, галиця афімідіза та інші.
Поміж наукових установ своїми біопрепаратами відомий також Інститут сільськогосподарської мікробіології та промислового виробництва НААН.
Серед найбільших українських виробників біологічних ЗЗР – ПП «БТУ-ЦЕНТР», де випускають понад два десятки таких препаратів, ДП «Ензим» (15 препаратів), ТОВ «БІОНАСЕРВІС ПЛЮС» (15 препаратів).
До речі, продукція вітчизняних науковців і виробників не поступається закордонній. Наприклад, 9 біопрепаратів компанії «БТУ-ЦЕНТР» вже мають реєстрацію в ЄС, а загалом її продукти йдуть на експорт у 18 країн світу.
Своєю чергою, в Україні також застосовують біопрепарати закордонного виробництва. В 2022 році до Держреєстру пестицидів і агрохімікатів було внесено 126 біопестицидів українських виробників і 117, тобто майже стільки ж – іноземних компаній.
Однак експерти, які вивчають український ринок, вважають, що насправді цифри можуть бути іншими, адже частина виробництва й реалізації біопрепаратів перебуває «в тіні». Також зустрічається й фальсифікована продукція.
Сповільнює розвиток виробництва й доволі складні, тривалі та фінансово затратні процедури випробування й реєстрації біопестицидів. Науковці вважають, що спрощення таких процедур, приведення вітчизняного законодавства у відповідність з вимогами ЄС, підтримка українських виробників з боку держави, модернізація біофабрик і біолабораторій прискорили б в країні розвиток ринку біологічних ЗЗР і розширили їх використання нашими аграріями.
Бацили, грибки, токсини та інші
Хоча у світі найбільш голосно заговорили про застосування біологічних ЗЗР лише останніми роками, все ж вони не є надбанням суто ХХІ століття. Наприклад, дрібних паразитичних перетинчастокрилих комах трихограм для боротьби з цілим рядом шкідників використовують вже понад півстоліття. З 80-х років минулого століття розпочалося застосування феромонів, з 90-х – препаратів на основі мікроорганізмів.
Звісно, був потрібен час для того, щоб така практика стала достатньо поширеною. Сприяє підвищенню популярності біологічних засобів і робота науковців та підприємців зі створення й впровадження у виробництво біопрепаратів, розробки ефективни схем і методів їх внесення, дослідження ефективності застосування.
Зараз вже досліджено дуже багато живих організмів, які можна використовувати для контролю шкідників – безпосередньо або за допомогою отриманих від них речовин. Так, для боротьби з комахами й кліщами придатні понад 100 видів бактерій, близько 800 – грибів, 300 – нематод. Проти бур’янів можна застосовувати півсотні видів бактерій і грибів, проти збудників бактеріальних хвороб рослин – 20 видів.
Зараз у світі серед біологічних ЗЗР найбільш популярні біоінсектициди, на які припадає майже 90% продажів на світовому ринку таких препаратів. Наступні за популярністю – біофунгіциди. Останнім часом швидко почав зростати сегмент біонематоцидів.
Серед біоінсектицидів найбільш поширені в світі препарати, створені на основі бацили Bacillus thuringiensis. За оцінками експертів, їх частка становить близько 90% всіх ЗЗР для боротьби зі шкодочинними комахами.
Bacillus thuringiensis являє собою грампозитивну ґрунтову паличкоподібну бактерію. Її організм містить ендотоксин, який здатен вбивати личинок багатьох видів комах, в тому числі представників рядів лускокрилих, твердокрилих, деяких родин двокрилих, а також нематод. Тому як самі бацили, так і окремо їх ендотоксин використовують для виробництва біоінсектицидів.
Цікаво, що ендотоксин бактерії, згубно впливаючи на одні види комах, водночас зовсім не діє на інших. Тому його використання не шкодить бджільництву. Крім того, він абсолютно безпечний для всіх хребетних, в тому числі й для людини. Також, на відміну від синтетичних пестицидів, ендотоксин Bacillus thuringiensis не викликає звикання. Тому препарати, вироблені на основі бацили, можна використовувати роками для одних і тих самих видів шкідників.
Щоб токсин почав діяти, йому необхідно потрапити в конкретний відділ кишківника комахи, де під дією травних соків з pH близько 9,5 він розчиняється й набуває отруйних властивостей. Робота травної системи личинки порушується, через що вона незабаром гине.
В Україні теж є препарати, створені на основі Bacillus thuringiensis, наприклад, Бітоксибацилін чи Лепідоцид.
Але створенням біопрепаратів використання Bacillus thuringiensis не обмежилося. Вчені навчилися вживляти ген її ендотоксину рослинам. Таким чином, вони отримали генномодифіковані культури, клітини яких виробляють відповідний токсин, за рахунок чого здатні самостійно протистояти шкідникам. Серед видів, де існують подібні ГМ-лінії, – картопля, кукурудза, бавовник. Як уже згадувалося, у США такі рослини теж відносять до біопестицидів.
Також у біопестицидах часто використовують бактерію Bacillus subtilis, відому ще як сінна паличка. Вона допомагає боротися з рядом патогенних грибів. Зокрема, в Україні на її основі випускають препарат Фітоцид.
Надійним помічником аграріїв стала і актинобактерія Streptomyces avermitilis. Загалом, різні стрептоміцети слугують людям досить давно, продукуючи ряд антибіотиків. Але із Streptomyces avermitilis отримують авермектіни – особливу групу речовин, серед яких є не лише антибіотики, а й інсектициди, акарициди й нематоциди. У 2015 році за дослідження авермектинів, в результаті яких були створені препарати для боротьби з паразитичними черв’яками, навіть присудили Нобелевську премію.
У сільському господарстві авермектини використовують дуже активно, тому що на комах, кліщів і нематод вони діють як нейротоксини, швидко викликаючи параліч і смерть шкідників. Спочатку їх застосовували у ветеринарії для знищення кліщів, що спричиняють хвороби шкіри тварин, – демодекоз, саркоптоз тощо.
З часом з’явилися й препарати для рослинництва. Наприклад, Актофіт, який набув неабиякої популярності в городників, що цілком зрозуміло. Адже він знищує десятки видів шкідників, в тому числі колорадського жука, павутинного кліща та інших шкодочинних кліщів, пильщиків, квіткоїдів, довгоносиків, плодожерок, попелиць, трипсів та багатьох інших. Відомі препарати подібного походження й дії – Фітоверм, Актоверм.
Авермектини безпечні для людей і більшості теплокровних тварин. Винятком є лише кілька порід собак, представники яких мають генну мутацію, що зумовлює токсичну дію на організм таких особин. У списку собак, особливо чутливих до авермектинів, понад півтора десятка порід, в тому числі коллі, шелті, бордер-коллі, австралійські вівчарки, келпі та інші. Мають небезпечну мутацію і до 10% німецьких вівчарок.
Крім того, препарати на основі авермектинів токсичні для риб і водних безхребетних. Хоча той самий Актофіт вважають малотоксичним для бджіл, все ж рекомендується їх ізолювати на 1–2 доби у разі використання препарату поблизу пасіки.
Кілька видів бактерій Pseudomonas входять до складу біопрепаратів, призначених для боротьби зі збудниками ряду захворювань культурних рослин бактеріального і грибкового походження.
Знайшли своє застосування у справі захисту рослин і гриби. Серед найбільш відомих – кілька видів грибів роду Trichoderma. Вони є антагоністами патогенних грибів, в тому числі – плісняви, збудників фузаріозу, гнилей тощо, а також чинять негативний вплив на ряд комах-шкідників. На основі Trichoderma створений, наприклад, широко відомий препарат Триходермін.
Існують і препарати, створені на основі відразу кількох бактерій, грибів чи речовин, які вони продукують, що зумовлює більш широкий спектр дії. Крім того, більшість біопестицидів можна поєднувати у складі бакових сумішей.
Порівняно недавно науковці почали розробляти біопестициди на основі вірусів-бактеріофагів. Такі дослідження дуже важливі, адже з багатьма бактеріальними хворобами важко боротися, а їх збудники швидко набувають резистентності до звичайних хімічних засобів. Вже створені вірусні препарати, які допомагають успішно контролювати такі небезпечні хвороби рослин як бура гниль різних культур, бактеріальний рак винограду, бактеріальне в’янення картоплі й соняшника, чорна бактеріальна плямистисть та інші.
Додамо, що науковці не лише створюють нові біопестициди, а ще й розробляють незвичайні методи їх внесення. Наприклад, в американській компанії Bee Vectoring Technologies International Inc для доставляння препаратів на поля використовують комах-запилювачів. У вулику з бджолами або джмелями ставлять спеціальне автоматичне обладнання, що дозовано наносить біопестицид на тіла комах. Відвідуючи квітки, запилювачі залишають на них препарат.
Метод запатентований, і з 2019 року його використовують в Канаді для обробки суниці, соняшника, мигдалю, чорниць проти ряду грибкових захворювань.
Оцінити «плюси» й «мінуси»
Кожен, хто збирається використовувати біопестициди, насамперед звертає увагу на їх переваги. Тож, підсумовуючи викладене вище, назвемо основні:
– достатньо висока ефективність, порівняна з дією аналогічних агрохімікатів;
– вибіркова дія на конкретні шкодочинні організми;
– нетоксичність або низька токсичність для людини, домашніх тварин, бджіл;
– безпечність для навколишнього середовища й природної фауни, в тому числі – диких комах-запилювачів;
– можливість застосування біопестицидів в органічному землеробстві, що для великої кількості препаратів підтверджено офіційно відповідними органами сертифікації;
– відсутність звикання до біопрепаратів або вироблення стійкості до них у шкодочинних організмів;
– можливість використання в будь-яку фазу вегетації рослин;
– потрапивши у рослини, біопестициди не накопичуються в них і швидко з них виводяться, завдяки чому виключена шкода для організму людини після споживання обробленого врожаю;
– біопестициди не впливають на смак врожаю;
– для обробки рослин біопестицидами не потрібна якась особлива техніка, підійдуть звичайні оприскувачі будь-яких конструкцій, які використовують для хімічних препаратів;
– сучасні біопестициди стають все дешевшими, завдяки чому використовувати їх подекуди вигідніше, ніж хімічні ЗЗР;
– крім безпосереднього захисту рослин, біопестициди, які містять живі ґрунтові бактерії, також позитивно впливають на стан ґрунту;
– для роботи з біопрепаратами не потрібні особливі навички чи тривале навчання, достатньо дотримуватися інструкцій.
Перелічені вигоди роблять біопестициди бажаними не лише для агропідприємств, а й для дачників чи власників присадибних ділянок, садів, квітників і городів. Використовувати їх можна навіть для захисту кімнатних квітів, не хвилюючись щодо безпеки дітей чи домашніх улюбленців.
Хоча біопестициди мають ряд переваг, не позбавлені вони й недоліків. Причому, одні й ті самі характеристики, залежно від ситуації, можуть бути як «плюсами», так і «мінусами».
Наприклад, з одного боку, те, що біопрепарати дуже швидко розкладаються в навколишньому середовищі, це добре. Адже можна не турбуватися щодо потрапляння діючої речовини до плодів і обробляти рослини майже до збору врожаю. А з іншого боку, відсутність тривалої дії може знизити ефективність захисту і вимагати проведення додаткових обробітків.
Чутливі біопестициди й до поточного стану навколишнього середовища. Ті препарати, що містять культури живих бактерій чи грибів, потребують певних умов, за яких ці мікроорганізми зможуть розвиватися. Наприклад, надто висока температура повітря чи нестача вологи їм не підійдуть. А, скажімо, авермектини, навпаки, неефективні під час опадів. Зменшити їх вплив на шкідників може навіть роса.
Зрозуміло, що біопестициди, які містять спори бактерій чи грибів, не можна використовувати одночасно з хімічними препаратами, які їх просто вб’ють. Навіть якщо в господарстві застосовують як синтетичні, так і біологічні пестициди, перед роботою з останніми доведеться ретельно очищати оприскувачі.
Однак біопрепарати, основою для яких є речовини, отримані з живих організмів, зазвичай сумісні з агрохімікатами.
Чимало агропідприємств успішно поєднують біологічні ЗЗР з синтетичними, застосовуючи їх в різні проміжки часу. Так можна знизити хімічне навантаження на угіддя, не втрачаючи ефективності у боротьбі зі шкодочинними організмами.
В Україні така практика вже стала цілком звичайною для низки великих агрохолдингів. Власники й керівники сільгосппідприємств розуміють, що для тривалого успішного використання земель необхідно берегти ґрунти, збільшувати біорізноманіття, підвищувати якість і привабливість врожаїв за рахунок зменшення в них остаточних концентрацій хімічних речовин. Тому вони все частіше співпрацюють з виробниками біопрепаратів, замінюють частину агрохімікатів біологічними аналогами, подекуди навіть повністю переводять на органічні рейки окремі підрозділи холдингів.
Діяльність вітчизняних агрохолдингів з біологізації виробництва цілком відповідає світовим тенденціям. Адже 70% біопестицидів, що виробляють у світі, використовують якраз конвенційні агропідприємства, і лише 30% – органічні виробники й приватні домогосподарства.
Отже, можемо зробити висновок, що використовувати біопестициди таки варто. А якою мірою впроваджувати такий метод в тому чи іншому господарстві, залежить від конкретних умов, потреб власника і його планів на майбутнє. В усякому разі, значна частина світу вже йде «зеленим курсом». Тож і українським виробникам продукції АПК доведеться на це зважати, щоб не опинитися на узбіччі.
